ВИЖЛЕНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

ви́жел «мисливський собака»

псл. *vyžьlъ, можливо, похідне від vyti «вити», як і п. wyga «старий пес»;
пов’язується також (Ondruš Slav. slov. 1969/3, 251) з гр. άγή «промінь», псл. jugъ (‹*eug-) «південь» (як назва пса світлої масті);
в українській мові, очевидно, було підтримане впливом польської мови;
зіставлення з лат. vigil «бадьорий, жвавий, енергійний» (Ильинский ИОРЯС 23/1, 130–131) непевне;
гіпотези про запозичення з угорської мови (Melich Сб. Милетич 148; Machek ESJČ 705) або з німецької (Фасмер І 368) більшість етимологів не поділяє;
р. вы́жлец, бр. вы́жал, п. wyżeł, ч. vyžel, vyžle, слц. vyžla, болг. [вижле́ц], схв. вȕжле, слн. vížel;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вижленя́
ви́жлець
ви́жлиця «лягавий собака»
вижля́тник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вы́жал білоруська
вижле́ц болгарська
άγή «промінь» грецька
vigil «бадьорий, жвавий, енергійний» латинська
wyga «старий пес» польська
wyżeł польська
*vyžьlъ праслов’янська
jugъ «південь» (‹*eug-)(як назва пса світлої масті) праслов’янська
вы́жлец російська
вȕжле сербохорватська
vyžla словацька
vížel словенська
vyžel чеська
vyžle чеська
vyti «вити» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України