ВИДУЖАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ду́жий «сильний; здоровий»
псл. *dugъ «сила, міць», *dugjь «дужий» і *dǫgъ «сила, міць» (‹іє. *dheugh-, *dhough- «дотикатися, тиснути» і *dhengh-, *dhongh- «досягти, сильно схопити; сильний», які, очевидно, зазнали семантичного зближення на праслов’янському ґрунті);
споріднені з лит. daug «багато», dauginti «множити», лтс. daudz, daudzi «багато», гот. daug «придатися», двн. touk «здатний, придатний», нвн. taugen «годитися», гр. τεύχω «готую, справляю», ірл. daingen «твердий, міцний», dingim «стримую», дінд. daghnóti (‹*dhngh-) «сягає»;
р. дю́жий «міцний», [ду́жий] «сильний», неду́г «хвороба», бр. ду́жы «сильний; великий», п. duży «тс.», dążyć «спрямовувати, поспішати, старатися», ч. [duží] «сильний, міцний, тривалий», neduh «вада, хвороба», слц. dúži «дужий», duh «сила, справність», болг. недъ́г «хвороба; недолік», [не-ду́г(а)] «хвороба», [не-ду́гав] «хворий», стсл. недѫгъ «хвороба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безду́жний
«хворий»
ви́дужанець
«той, хто видужує»
ви́дужати
виду́жний
«який піддається лікуванню»
ви́дужник
«тс.»
дуж
«тс.»
дужа́к
«силач»
ду́жа́ти
«поправлятися; міцніти»
ду́жатися
«боротися»
ду́же
ду́жей
«сильно»
ду́жень
«тс.»
дужі́нники
«пироги, призначені на перший день посту»
дужі́нь
«сила, могутність; здоров’я»
ду́жість
ду́жо
«тс.; здорово»
дужч
«сильніше»
ду́жчати
зду́жа́ти
неду́га
«хвороба»
недугувати
«хворіти»
неду́жати
неду́жий
неду́жний
неду́жник
«хворий»
незду́га
«хвороба»
нездужа́лий
«хворий, слабий»
незду́жати
незду́жатися
незду́жжя
«тс.»
оду́жати
підду́жувати
«потроху одужувати»
поду́га
«перемога»
поду́жати
поду́жий
«сильний»
приду́жати
«здужати, змогти»
проду́жатися
«одужати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ду́жы «сильний; великий» | білоруська |
| недъ́г «хвороба; недолік» | болгарська |
| daug «придатися» | готська |
| τεύχω «готую, справляю» | грецька |
| touk «здатний, придатний» | давньоверхньонімецька |
| daghnóti «сягає» (‹*dh$ngh-) | давньоіндійська |
| daingen «твердий, міцний» | ірландська |
| daudz | латиська |
| daug «багато» | литовська |
| taugen «годитися» | нововерхньонімецька |
| duży «тс.»«спрямовувати, поспішати, старатися» | польська |
| dążyć «тс.»«спрямовувати, поспішати, старатися» | польська |
| *dugъ «сила, міць» | праслов’янська |
| дю́жий «міцний» | російська |
| dúži «дужий»«сила, справність» | словацька |
| duh «дужий»«сила, справність» | словацька |
| недѫгъ «хвороба» | старослов’янська |
| ду́жий «сильний» | українська |
| неду́г «хвороба» | українська |
| не-ду́г «хвороба» (а)] | українська |
| не-ду́гав «хворий» | українська |
| duží «сильний, міцний, тривалий»«вада, хвороба» | чеська |
| neduh «сильний, міцний, тривалий»«вада, хвороба» | чеська |
| *dugjь «дужий» | ? |
| *dǫgъ «сила, міць» (‹іє. *dheugh-, *dhough- «дотикатися, тиснути» і *dhengh-, *dhongh- «досягти, сильно схопити; сильний», які, очевидно, зазнали семантичного зближення на праслов’янському ґрунті) | ? |
| dauginti «множити» | ? |
| daudzi «багато» | ? |
| dingim «стримую» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України