ВИБУХНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
бух (вигук, що передає звук падіння, глухого удару, пострілу)
псл. Ьихъ‹ *boux-;
звуконаслідувальне утворення індоєвропейського періоду, споріднене з лтс. baukš (вигук, що передає звуки від сильного удару чи падіння), свн. buc «удар, поштовх», нвн. pochen «стукати», гол. beuken «бити, штовхати», шв. boka «тс.», англ. poke «штовхати, колоти»;
р. бр. болг. бух, п. слц. вл. нл. buch, ч. bouch, buch, схв. бушити «бити, кидати, падати», слн. bùh;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бу́хало
«бубон Я, Л; вайло»
бу́халщик
«гравець на бубні»
бухан
«стусан»
бу́хати
«глухо звучати, падати, ударяти, стріляти, палати, текти»
бу́хкати
бухкоті́ти
«падати, ударяти, звучати»
бухна́к
бухня́к
«тс.»
бухті́ти
бу́хчити
ви́бух
вибуха́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| poke «штовхати, колоти» | англійська |
| бух | білоруська |
| бух | болгарська |
| buch | верхньолужицька |
| beuken «бити, штовхати» | голландська |
| baukš (вигук, що передає звуки від сильного удару чи падіння) | латиська |
| buch | нижньолужицька |
| pochen «стукати» | нововерхньонімецька |
| buch | польська |
| Ьихъ | праслов’янська |
| бух | російська |
| бушити «бити, кидати, падати» | сербохорватська |
| buc «удар, поштовх» | середньоверхньнімецька |
| buch | словацька |
| bùh | словенська |
| bouch | чеська |
| buch | чеська |
| boka «тс.» | шведська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України