ВИБАЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
вибача́ти
запозичення з польської мови;
п. wybaczać первісно означало «побачити, роздивитися, розпізнати», а нове значення розвинулось під впливом przebaczyć «недобачити, пропустити», звідки й укр. проба́чити, переба́чити;
бр. выбача́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вибачати
ви́бачити
виба́чливий
виба́чний
выбачити
«виждати, вибрати»«дарувати, прощати»
(XVII--XVIII ст.)
збача́ти
«вибачати»
зба́чити
перебача́ти
переба́чити
«тс.»
проба́чення
проба́чити
(1562)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| выбача́ць | білоруська |
| wybaczać «побачити, роздивитися, розпізнати» | польська |
| проба́чити | українська |
| przebaczyć «недобачити, пропустити» | ? |
| переба́чити | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України