ВЕЩЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
вещ «річ»
запозичення з старослов’янської мови;
стсл. вешть, як і ч. věc, слц. vec, вл. нл. wjec, болг. вещ, слн. vešč «тс.», походить від псл. *vektь, спорідненого з гот. waihts, двн. wiht «тс.», далі з дінд. vákti «говорить», лат. vox «голос», гр. Fέπος «слово, мова»;
р. вещь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вещъ
(XV--XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вещ | болгарська |
| wjec | верхньолужицька |
| waihts | готська |
| Fέπος «слово, мова» | грецька |
| wiht «тс.» | давньоверхньонімецька |
| vákti «говорить» | давньоіндійська |
| vox «голос» | латинська |
| wjec | нижньолужицька |
| *vektь | праслов’янська |
| вещь | російська |
| vec | словацька |
| vešč «тс.» | словенська |
| вешть | старослов’янська |
| věc | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України