ВЕТХОГО — ЕТИМОЛОГІЯ

ве́тхий

дехто припускає іє. *uet- «рік» (Преобр. І 81);
іє. *uetus-, *uetuso, «старий» (Persson IF 26, 63) або іє. *uetuksos (Būga RR I 334–335; Эндзелин СБЭ 52);
споріднене з лит. vetušas «старий», лтс. vecais «тс.», гот. withrus «однорічне ягня», лат. vetus «старий», гр. Fἔĩoς «рік», дінд. vatsará «тс.», vatsáḥ «однорічний» (про тварину), алб. vjet «рік», хет. uitt- «тс.»;
псл. ѵеtъхъ ‹*vetŭs-;
р. Ве́тхий, др. ветъхъ, п. wiotchy, ч. слц. vetchý, вл. wjetki, нл. wjatki, болг. Ве́тъх, вехът, м. вет, ветов, схв. вȅтах, вȅт, стсл. ветъхъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вето́хний
ве́тош «старе, застаріле Ж; старий одяг Бі»
вето́шній
ветшати
зветочі́ти
зветша́лий
обветші́лість

вату́йка «однорічна коза»

запозичення з румунської мови;
рум. vătúi «молодий козел, баран», vătúie «однорічна коза до часу окоту» походить від нлат. *vituleus, *vitulea, джерелом яких є лат. vitulus «теля; молода тварина», пов’язане з vetus «старий», спорідненим з герм. *weþru «однорічна тварина», алб. vitš «теля», псл. vetъxъ, укр. ве́тхий;
п. wetula «молода самиця козулі», ч. [vetul’a] «коза-ялівка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ватуйни́к «вівці, кози, які ще не мали ягнят» (зб.)
ватуйча́ «козеня»
вату́лька «тс.»
вату́ля «вівця, яка вперше має ягня; коза, що не мала ще козенят ВеНЗн»
вету́ля «коза, що не мала ще козенят»
готу́ля «молода коза»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vitš «теля» албанська
*weþru «однорічна тварина» германські
vitulus «теля; молода тварина» латинська
*vituleus новолатинська
wetula «молода самиця козулі» польська
vetъxъ праслов’янська
vătúi «молодий козел, баран» румунська
ве́тхий українська
vetul'a «коза-ялівка» чеська
vătúie «однорічна коза до часу окоту» ?
*vitulea ?
vetus «старий» ?

ветера́н

можливо, прийшло через посередництво російської і, далі, французької мов (фр. vétéran «тс.»);
лат. veterānus «випробуваний, досвідчений (у Давньому Римі – воїн, що прослужив 16–25 років)», походить від vetus «старий», спорідненого з псл. vetъxъ, укр. ве́тхий;
запозичення з латинської мови;
р. болг. ветера́н., бр. ветэра́н, п. вл. нл. weteran, ч. слц. слн. veterán, м. ветеран, схв. ветèрāн;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ветэра́н білоруська
ветера́н болгарська
weteran верхньолужицька
veterānus «випробуваний, досвідчений (у Давньому Римі -- воїн, що прослужив 16--25 років)» латинська
ветеран македонська
weteran нижньолужицька
weteran польська
vetъxъ праслов’янська
ветера́н російська
ветèрāн сербохорватська
veterán словацька
veterán словенська
ве́тхий українська
veterán чеська
vetus «старий» ?

в'ядчина́ «шинка»

похідне утворення від основи дієслова vędnǫti «в’янути», споріднене з ву́ди́ти «коптити, в’ялити», псл. *vǫditi;
зближення р. ветчина́ з ве́тхий «старий» на підставі паралельного вживання в давніших пам’ятках форм ветчины (ветшины] і свѣжины (Фасмер І 307) залишається непереконливим;
р. ветчина́;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*vǫditi праслов’янська
ветчина́ «старий» російська
ве́тхий «старий» російська
ветчина́ російська
vędnǫti «в’янути» ?
ву́ди́ти «коптити, в’ялити» ?
ветчины (ветшины] і свѣжины (Фасмер І 307) ?

спола́ть (у виразі с. на многі літа́ «здоров був, здорові були»)

давнє запозичення з церковнослов’янської мови;
р.-цсл. исполать виводиться від исполаити, яке фонетично відтворює словосполучення гр. εἰς πολλὰ ἔτη «на многая літа», що складається з прийменника εἰς (‹*ἐνς) «на, в, до; для, з; через; по, стосовно; протягом», очевидно, утвореного поєднанням прислівника ἐν «на, в; серед, між; перед; по», з яким споріднені псл. vъ(n)- (‹*ъn), укр. в, з формантом -σ за зразком ἐξ «з, від; протягом; після, за», прикметника πολύς (с. р. мн. πολλά) «численний» та іменника ἔτος (мн. ἔτη) «рік», пов’язаного з Ƒἔτος «тс.», спорідненим з псл. vetъxъ (‹*vetŭs-), укр. ве́тхий «старий»;
р. (заст.) испола́ть (виг.) «слава, хвала» (уживається в окличному звертанні), [спола́ть] (присл.) «честь і слава; на славу, відмінно; (рідк.) спасибі», болг. спола́й, (спола́ити) «здоров був; спасибі», м. сполаj «спасибі»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
спола́й «здоров був; спасибі» (спола́ити) болгарська
εἰς πολλὰ ἔτη «на многая літа» грецька
ἐν «на, в; серед, між; перед; по» грецька
ἐξ «з, від; протягом; після, за» грецька
πολύς «численний» грецька
ἔτη «рік» мн. грецька
Ƒἔτος «тс.» грецька
ἔτος грецька
εἰς грецька
*ἐνς грецька
πολλά с. р. мн. грецька
*ъn латинська
сполаj «спасибі» македонська
vъ(n)- (‹*ъn) праслов’янська
vetъxъ (‹*vetŭs-) праслов’янська
*vetŭs- праслов’янська
испола́ть «слава, хвала» (заст.)(виг.)(уживається в окличному звертанні) російська
исполать русько-церковнослов’янська
в українська
ве́тхий «старий» українська
спола́ть «честь і слава; на славу, відмінно; (рідк.) спасибі» (присл.) українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України