ВЕТЕРАНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ветера́н
запозичення з латинської мови;
лат. veterānus «випробуваний, досвідчений (у Давньому Римі – воїн, що прослужив 16–25 років)», походить від vetus «старий», спорідненого з псл. vetъxъ, укр. ве́тхий;
можливо, прийшло через посередництво російської і, далі, французької мов (фр. vétéran «тс.»);
р. болг. ветера́н., бр. ветэра́н, п. вл. нл. weteran, ч. слц. слн. veterán, м. ветеран, схв. ветèрāн;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ветэра́н | білоруська |
| ветера́н | болгарська |
| weteran | верхньолужицька |
| veterānus «випробуваний, досвідчений (у Давньому Римі -- воїн, що прослужив 16--25 років)» | латинська |
| ветеран | македонська |
| weteran | нижньолужицька |
| weteran | польська |
| vetъxъ | праслов’янська |
| ветера́н | російська |
| ветèрāн | сербохорватська |
| veterán | словацька |
| veterán | словенська |
| ве́тхий | українська |
| veterán | чеська |
| vetus «старий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України