ВЕСІЛЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
весі́лля
псл. *veselьje, утворене від ѵesеlъ «веселий»;
вживалося спочатку в загальному розумінні «радощі, веселощі», а значення «шлюбне весілля» розвинулося згодом, не пізніше другої половини XV ст;
р. [весе́лье], бр. вясе́лле, п. wesele ( ‹ст. wiesiele «веселість, радість»), слц. veselie, болг. весе́лие «веселощі; святковий обід», веселба́ «тс.», м. веселба, схв. весéље;
Фонетичні та словотвірні варіанти
веселува́ти
«гуляти на весіллі»
весельце́
весі́льний
весільча́нин
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вясе́лле | білоруська |
| весе́лие «веселощі; святковий обід» | болгарська |
| веселба | македонська |
| wesele ( ‹ст. wiesiele «веселість, радість») | польська |
| *veselьje | праслов’янська |
| весе́лье | російська |
| весéље | сербохорватська |
| veselie | словацька |
| веселба́ «тс.» | українська |
| ѵesеlъ «веселий» | ? |
| розумінні «радощі, веселощі» | ? |
| значення «шлюбне весілля» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України