ВЕСНЯНКАМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
весна́
псл. vesna;
споріднене з лит. vãsara «літо», лтс. vasara «тс.», гр. ἔαρ(‹*Fεσαρ), вірм. garun «весна», лат. vēr, дісл. vār, дінд. vasantá- «тс.», vasar- «рано», vāsará- «ранішній», ав. vaƞri (‹*vasr-i) «весною»;
іє. *ves-r-, *ves-n- «весна», два різновиди одного кореня;
р. весна́, бр. вясна́, др. весна, весьна, п. wiosna, ч. слц. vesna, схв. вèсна, слн. vésna, стсл. весɴа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
весе́нний
весі́нній
весне́вний
ве́сник
«шафран весняний, Crocus vernus Wulf.»
(бот.)
весні́вка
«веснянка; (бот.) Маjanthemum bifolium Schmidt.; [(орн.) луговий жайворонок, Alauda arvensis LJ»
весні́ти
весно́вище
«гурт овець»
веснува́ти
«виконувати весняні роботи»
веснува́тий
весну́ха
«жаба трав’яна, Rana temporaria L.»
(зоол.)
весну́шка
весня́ни́й
весня́нка
«весняна пісня; [(бот.) первоцвіт, Primula L. Maki]»
веснянкув́тий
вешня́к
«водяний млин, що працює тільки весною»
навесні́
напровесні
обвесни́тися
обвеснува́тися
провесі́нь
про́весна
провесня́ни́й
розвесня́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vaƞri «весною» (‹*vasr-i) | авестійська |
| вясна́ | білоруська |
| garun «весна» | вірменська |
| ἔαρ (‹*Fεσαρ) | грецька |
| vasantá- «тс.» | давньоіндійська |
| vār | давньоісландська |
| весна | давньоруська |
| *ves-r- | індоєвропейська |
| vēr | латинська |
| vasara «тс.» | латиська |
| vãsara «літо» | литовська |
| wiosna | польська |
| vesna | праслов’янська |
| весна́ | російська |
| вèсна | сербохорватська |
| vesna | словацька |
| vésna | словенська |
| весɴа | старослов’янська |
| весьна | українська |
| vesna | чеська |
| vasar- «рано» | ? |
| vāsará- «ранішній» | ? |
| *ves-n- «весна» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України