ВЕСЕЛУНУ — ЕТИМОЛОГІЯ

весе́лий

псл. veselъ;
споріднене з лтс. vęsęls «здоровий, неушкоджений», прус, wessals «веселий», дінд. vásu- «гарний», ав. vaƞhu-, vohu- «тс.», тох. A wse, тох. В yasi «ніч»;
іє. *uesu- «добре»;
за іншою точкою зору (Wiedemann BB 28, 68; Преобр. І 79), це слово походить від іє. *ues-, первісно «жити, перебувати», потім «ніжитися, тішитися, бенкетувати», від якого утворилося ав. [vastrəm «корм, їжа», лат. vescor «їсти, усолоджуватися», кельт. (кімр. вал.) gwest «бенкет», гот. wisan «бенкетувати, веселитися», свн. wist «їжа»;
р. весёлый, бр. вясёлы, др. веселыи, п. wesoły‹wiesioły, ч. слц. veselý, вл. нл. wjesoły, болг. м. ве́сел, схв. вȁсео, слн. vesél, стсл. весель;
Фонетичні та словотвірні варіанти

весе́ла «веселка»
весели́ки «радісні крики»
весели́ти
весе́лиця
веселі́вка
веселі́ти
веселі́шати
весе́лка
весе́лощі
веселу́н
веселу́ха «весела жінка; спиртний напій; жаба; веселка Л»
веселча́ний
весе́лчастий
весельча́к
веселю́х «жаба»
веселю́шка «тс.»
весі́вка «веселка»
звесе́лювальний
звеселя́ти
обвесели́ти
обвеселі́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vaƞhu- авестійська
vastrəm «корм, їжа» авестійська
вясёлы білоруська
ве́сел болгарська
wjesoły верхньолужицька
wisan «бенкетувати, веселитися» готська
vásu- «гарний» давньоіндійська
веселыи давньоруська
*ues- індоєвропейська
gwest «бенкет» кельтські
vescor «їсти, усолоджуватися» латинська
vęsęls «здоровий, неушкоджений» латиська
ве́сел македонська
wjesoły нижньолужицька
wesoły‹wiesioły польська
veselъ праслов’янська
весёлый російська
вȁсео сербохорватська
wist «їжа» середньоверхньнімецька
veselý словацька
vesél словенська
весель старослов’янська
veselý чеська
wessals «веселий» ?
vohu- «тс.» ?
A ?
yasi «ніч» ?
*uesu- «добре» ?
первісно «жити, перебувати» ?
потім «ніжитися, тішитися, бенкетувати» ?
gwest «бенкет» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України