ВЕРХІВЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
верх
псл. *vьrхъ;
споріднене з лит. viršùs, лтс. vìrsus «верхня частина», дангл. wearr «мозоля», ірл. ferr «краще», лат. verrūca «горб, прищ, бородавка», дінд. várṣman- (varṣmán-) «висота, верх, верховина»;
іє. *ursu-s (іменник u-основи) від кореня *uer-s- «підвищене місце»;
р. бр. верх, др. вьрхъ, п. wierzch, ч. слц. vrch, вл. нл. wjerch, полаб. värch, болг. връх, м. врховен «верховний», схв. врx, слн. vŕh, стсл, врьхъ, вpъхъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вер
«поверхня»
ве́рес
«тс.»
ве́рех
«зверху, поверх»
верха́ми
верхи́
«верхня частина рибальської сітки»
ве́рхи
верхі́в'я
ве́рхівень
«вершник»
верхіве́ць
«тс.; [верховинець]»
верхі́вка
верхі́вля
верхівни́й
«вершник»
верхнє́к
«верх печі»
верхни́на
«вершки з молока»
ве́рхній
верхня́к
верхня́нка
«верхній одяг, сюртук»
верхова́ти
«мати зверхність»
верхо́ва́тий
«високий; з верхом»
верховенство
верхове́ць
«вершник»
верхови́к
«вершник; північний вітер; рибалка, що при витяганні рибальської сітки тягне верхи Дз»
верхо́ви́на́
верхови́нець
верхови́нський
верхови́нщина
«гірська місцевість»
верхови́ці
«гори»
верхо́вний
верхо́вник
«найвищий, найголовніший»
верхо́м
верша́ва
«вершина»
верша́к
«верхівка дерева»
верша́лина
«борона з верхньої частини дерева»
ве́ршень
«вершник»
вершєк
«вершина»
верши́на
верши́ти
верші́й
«той, хто вершить стіг сіна»
верші́ль
«верхній одвірок»
вершки́
вершкі́вка
«солодка страва з желатину, цукру, міцного вина та ін.»
вершкува́ти
(с.-г.)
ве́ршний
«не повний»
ве́ршни́к
ве́ршня
«поверхня»
вершня́к
«один з пилярів, що стоїть зверху»
дове́ршений
доверши́тель
зверх
«зверху»
зве́рха
«на поверхні, зовні»
зве́рхник
«начальник, старший»
зверхнина́
«начальство; влада, гегемонія»
зве́рхній
зве́рхність
зве́рху
зве́ршення
звершеня́ти
«перемагати, знищувати»
зверше́чку
зверши́ти
«насипати верх; минути верхів’я»
на пове́рсі
«знадвору, зокола»
наве́рх наверху́
наве́рхня
«корпус, коробка, фут ляр»
наве́ршник
«покришка маснички»
навершня́к
«тс.»
назве́рх
напове́рхний
переве́ршувати
пове́рся
«по верх»
пове́рх
по́верх
пове́рхник
«верхній камінь у ручних жорнах»
пове́рхниця
«товста суконна онуча; попона поверх сідла»«вид вишивки»
поверша́ти
«зверхність»
повірхни́к
«дах над частиною кошари в гуцулів, де доять овець»
су́вершок
«вершок дерева»
уве́рх
узве́ршина
«вершина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| верх | білоруська |
| връх | болгарська |
| wjerch | верхньолужицька |
| wearr «мозоля» | давньоанглійська |
| várṣman- «висота, верх, верховина» (varṣmán-) | давньоіндійська |
| вьрхъ | давньоруська |
| *ursu-s від кореня *uer-s- «підвищене місце» (іменник u-основи) | індоєвропейська |
| ferr «краще» | ірландська |
| verrūca «горб, прищ, бородавка» | латинська |
| vìrsus «верхня частина» | латиська |
| viršùs | литовська |
| врховен «верховний» | македонська |
| wjerch | нижньолужицька |
| värch | полабська |
| wierzch | польська |
| *v | праслов’янська |
| верх | російська |
| врx | сербохорватська |
| vrch | словацька |
| vŕh | словенська |
| стсл | українська |
| врьхъ | українська |
| вpъхъ | українська |
| vrch | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України