ВЕРТУН — ЕТИМОЛОГІЯ
верті́ти
псл. *vьrtĕti;
споріднене з лит. versti «валити, перевертати, обертати», лтс. vḕrst «тс.», прус. wīrst «ставати», wartint «обертати», лат. vertere (vortere) «крутити, вертіти, повертати, перевертати», двн. -wert-, -wart- «у напрямі проти», дінд. vártati (vártatē) «крутиться»;
іє. *uert(‹*uer-) «вертіти, обертати»;
р. верте́ть, бр. вярце́ць, др. вьртѣти, п. wiercić, ч. vrtěti, слц. vrtieť, вл. wjerćec, нл. wjerśeś, полаб. vartě, vaǎrti sӑ, болг. въртя́, м. врти, схв. вртети, слн. vrtéti, стсл. врътѣти, врътѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
верете́но
верклю́г
«пристрій для підвішування казана над вогнем»
верни́ло
«ключ для повертання валу у верстаті»
верну́ти
верта́тися
верте́-лиця
«снігопад з вітром, завірюха»
верте́лка
«дзиґа»
ве́ртель
«свердло; рожен, прут для підсмажування м’яса»
ве́ртень
«шашіль»
верті́ж
«хвороба овець; [місце свердління]»
верті́жник
«гвинт з кільцем, яке може вертітися в усі боки і до якого прив’язують тварин»
верті́й
«тс.] Г; крутій»
вертілка
«вид мухи; дзиґа; фокус»
верті́ло
«блок»
верті́льник
«мідянка, Anguis fragilis; ящірка»
(зоол.)
вертки́й
вертли́вий
ве́ртлик
«катеринка, шарманка»
вертло
«свердло; рожен»
вертлю́г
(анат., тех.)
вертлю́жний
(анат., тех.)
вертля́вий
верто́чина
«бурове борошно»
верту́лька
«ручне колесо або те, що крутиться пасом»
верту́н
«[віхоть соломи Я]; порода голубів; жвава людина; [назва хитрого вола; йолоп, дурень, франт Ж; головний черв’як (у овець), Coenurus cerebralis Ж]»
вертуне́ць
«кажан»
вертуни́
«вид печива»
верту́нка
«кокетка»
верту́т
верту́та
«тс.»
верту́ха
«тс.»
верть
ве́рть
вертьо́г
«вибоїна»
вертьо́га
«вид посудини»
вертю́х
«розтирачка; насадка у возі Ж; (іхт.) слиж, Cobitis barbatula ВеБ»
вертю́чий
вертя́к
«Simnoria terebrans»
(зоол.)
ве́ртялка
«метальне знаряддя»
вертячка
«хвороба овець»
верч
«віхоть, пучок; згорток кори для постола Л; невелика булка, яку давали старості на весіллі»
верчик
«віхоть соломи; [три-чотири горстки конопель, зв’язані докупи Mo; клубок ниток з перших конопель Mo; плетена булка; пульс Я]»
виварача́ти
«вередувати»
ви́вернениця
«сушняк, бурелом»
ви́верт
«місце, де бурею вивернуло дерево; викрут, хитрощі»
виверта́чка
«інструмент для вивертання чобіт»
ви́вертень
«тс.»
ви́вертка
«штопор»
вивертки́й
виве́ртливий
ви́вертом
«ламано»
ви́воріт
ви́ворот
(мед.)
ви́воротки
«виворотне взуття»
ви́воротом
вивороття́
«виворіт»
ві́дверть
«вдруге зоране парове поле»
відворі́т
«відступ; відраза; закот; відрахування (з платні)»
ві́дворіть
«зворот»
відворо́т
«відступ; закот»
відворо́тний
ві́двороть
«повернення»
во́рот
«циліндр, вал»
вороти́ло
«дрючок, яким повертають вітряк; [навій; ключ для повертання навою Г; веретено Ж]»
(заст.)
вороті́й
«верховод»
вороття́
воро́ча́ти
воро́ча́тися
за́верт
«заворот, поворот»
завертайло
«той, хто каструє биків»
заверта́ха
(?)
за́вертень
«закрут, згин; [вірьовка або кільце, якими прикріплюють голоблю до саней]»
за́вертка
за́воріт
«тс.; вир; вихор»
за́ворітка
«крива, вигин»
за́воро́т
«поворот (дороги); затока; вигин річки; запаморочення»
за́воротень
«коліно, вигин річки; кастрований бичок»
заво́ротич
«кінець обода в колесі воза»
за́воротник
«головний черв’як (у овець), Coenurus cerebralis»
за́вороть
«коліно, вигин річки; вир»
зверня́чити
«звернути, скрутити; криво надягнути Я»
зверта́льний
зверта́ння
зверта́тися
«говорити, просити; повертатися; [гнутися (про лезо сокири)] нахилятися, кривитися»
зве́ртистий
«такий, що легко перекидається (про віз); крутий (про шлях)»
звертко́вий
звертлю́х
«мотальне колесо для товстого каната»
зве́рток
зве́ртуватися
«об’являтися»
зверть
«безодня, прірва»
зве́рчати
«видумати, наговорити нісенітниць»
зве́ршень
«сонцестояння»
зворо́т
зворо́та
«межова дорога між полями»
наверта́ч
«стрілочник на залізниці»
нави́воріт
напере́верт
«навпаки»
напо́воріт
«назад»
наповорітьма́
«на зворотному шляху»
нау́верти
«манівцями»
невзаворо́ті
«не по дорозі»
не́вороть
«безвість»
пере́верт
«переворот; перекид»
переве́ртаник
«оладок з картоплі, кукурудзяного борошна та овечого сиру»
пере́вертень
пере́вертом
пере́ворот
про́ворот
«вправність, спритність»
провороття́
«прогалина, пропуск»
ро́зверні
«розвальні, сани без задка й передка»
ро́звертка
(тех.)
розворо́т
у́зворот
«повернення»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вярце́ць | білоруська |
| въртя́ | болгарська |
| wjerćec | верхньолужицька |
| -wert- | давньоверхньонімецька |
| vártati «крутиться» (vártatē) | давньоіндійська |
| вьртѣти | давньоруська |
| *uert «вертіти, обертати» (‹*uer-) | індоєвропейська |
| vertere «крутити, вертіти, повертати, перевертати» (vortere) | латинська |
| vḕrst «тс.» | латиська |
| versti «валити, перевертати, обертати» | литовська |
| врти | македонська |
| wjerśeś | нижньолужицька |
| vartě | полабська |
| vaǎrti sӑ | полабська |
| wiercić | польська |
| *v | праслов’янська |
| wīrst «ставати» | прусська |
| верте́ть | російська |
| вртети | сербохорватська |
| vrtieť | словацька |
| vrtéti | словенська |
| врътѣти | старослов’янська |
| врътѣти | українська |
| vrtěti | чеська |
| wartint «обертати» | ? |
| -wart- «у напрямі проти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України