ВЕРСТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
верства́ «міра довжини; прошарок»
псл. *vьstva‹ ‹*vьrttva;
споріднене з лит. vaṝstas і лат. versus «поворот плуга в кінці гонів; довжина борозни», дінд. vṛttáḥ «круглий; повернутий», іє. *uert-/*urt«вертіти, крутити»;
спочатку сприймалося як «віддаль між двома поворотами плуга»;
внаслідок переосмислення виник ряд інших значень: «шар землі», «рядок написаного» (на думку Махека, це значення в латинській мові походить з хліборобської лексики), «ряд снопів на току для молотьби», «верстовий стовп», «людина занадто високого росту», «клас, прошарок суспільства», «ставити в шеренги, вирівнювати» тощо з варіаціями в різних слов’янських мовах;
р. Верста́, бр. вярста́, др. вьрста, п. wiorstwa, wiorsta, wersta, werstwa, [werst, werszt], ч. слц. versta, вл. woršta, нл. warsta «прошарок», болг. верста́, схв. врcma, слн. vŕsta, стсл. връста;
Фонетичні та словотвірні варіанти
верста
верста
(XV--XVII ст.)
верстальник
(полігр.)
верста́ти
(полігр. і «прямувати, простувати»)
верста́тка
(полігр.)
верства
(XVII ст.)
верствува́ти
верствува́тий
«складений рядами»
ве́рстка
версто́вник
версто́к
«вершок з молока»
версть
«верста»
переверстка
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вярста́ | білоруська |
верста́ | болгарська |
woršta | верхньолужицька |
vṛttáḥ «круглий; повернутий» | давньоіндійська |
вьрста | давньоруська |
versus «поворот плуга в кінці гонів; довжина борозни» | латинська |
vaṝstas | литовська |
warsta «прошарок» | нижньолужицька |
wiorstwa | польська |
wiorsta | польська |
wersta | польська |
werstwa | польська |
*v | праслов’янська |
врcma | сербохорватська |
versta | словацька |
vŕsta | словенська |
връста | старослов’янська |
werst | українська |
werszt | українська |
versta | чеська |
*uert-/*urt «вертіти, крутити» | ? |
як «віддаль між двома поворотами плуга» | ? |
значень: «шар землі» | ? |
Верста́ | ? |
верста́т
запозичення з польської мови;
п. warsztat, ст. warsztat, warstat (XVI ст.) походить від нвн. Wérkstatt «місце праці, майстерня», утвореного з Werk «праця» (wirken «працювати»), спорідненого з гр. ἔργον «праця», ὄργανον «знаряддя», ав. varəz- «працювати», і statt (Stätte «місце»), пов’язаного з stehen «стояти», спорідненим з лат. stare «тс.», псл. stati, укр. ста́ти;
р. Верста́к, бр. Варшта́т [верста́т];
Фонетичні та словотвірні варіанти
eapcmám
варстатъ
(XVI ст.)
варста́ть
верста́к
верста́тник
верстатъ
(XVII ст.)
верста́ть
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
varəz- «працювати» | авестійська |
Варшта́т | білоруська |
ἔργον «праця» | грецька |
stare «тс.» | латинська |
Wérkstatt «місце праці, майстерня» | нововерхньонімецька |
warsztat | польська |
stati | праслов’янська |
ста́ти | українська |
warsztat | ? |
warstat | ? |
Werk «праця» (wirken «працювати») | ? |
ὄργανον «знаряддя» | ? |
stehen «стояти» | ? |
Верста́к | ? |
розве́рстка «розподіл, розкладка»
запозичення з російської мови;
р. развёрстка утворене від дієслова разверста́ть «розподілити, розкласти», префіксального похідного від дієслова верста́ть (заст.) «рівняти; наділяти», пов’язаного з іменником верста́ «верства, вік; пара, ровесник»;
бр. развёрстка;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
развёрстка | білоруська |
развёрстка «розподілити, розкласти» | російська |
верста́ «верства, вік; пара, ровесник» | російська |
разверста́ть | російська |
верста́ть | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України