ВЕРСТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

верства́ «міра довжини; прошарок»

псл. *vьstva‹ ‹*vьrttva;
споріднене з лит. vaṝstas і лат. versus «поворот плуга в кінці гонів; довжина борозни», дінд. vṛttáḥ «круглий; повернутий», іє. *uert-/*urt«вертіти, крутити»;
спочатку сприймалося як «віддаль між двома поворотами плуга»;
внаслідок переосмислення виник ряд інших значень: «шар землі», «рядок написаного» (на думку Махека, це значення в латинській мові походить з хліборобської лексики), «ряд снопів на току для молотьби», «верстовий стовп», «людина занадто високого росту», «клас, прошарок суспільства», «ставити в шеренги, вирівнювати» тощо з варіаціями в різних слов’янських мовах;
р. Верста́, бр. вярста́, др. вьрста, п. wiorstwa, wiorsta, wersta, werstwa, [werst, werszt], ч. слц. versta, вл. woršta, нл. warsta «прошарок», болг. верста́, схв. врcma, слн. vŕsta, стсл. връста;
Фонетичні та словотвірні варіанти

верста
верста (XV--XVII ст.)
верстальник (полігр.)
верста́ти (полігр. і «прямувати, простувати»)
верста́тка (полігр.)
верства (XVII ст.)
верствува́ти
верствува́тий «складений рядами»
ве́рстка
версто́вник
версто́к «вершок з молока»
версть «верста»
переверстка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вярста́ білоруська
верста́ болгарська
woršta верхньолужицька
vṛttáḥ «круглий; повернутий» давньоіндійська
вьрста давньоруська
versus «поворот плуга в кінці гонів; довжина борозни» латинська
vaṝstas литовська
warsta «прошарок» нижньолужицька
wiorstwa польська
wiorsta польська
wersta польська
werstwa польська
*v праслов’янська
врcma сербохорватська
versta словацька
vŕsta словенська
връста старослов’янська
werst українська
werszt українська
versta чеська
*uert-/*urt «вертіти, крутити» ?
як «віддаль між двома поворотами плуга» ?
значень: «шар землі» ?
Верста́ ?

верста́т

запозичення з польської мови;
п. warsztat, ст. warsztat, warstat (XVI ст.) походить від нвн. Wérkstatt «місце праці, майстерня», утвореного з Werk «праця» (wirken «працювати»), спорідненого з гр. ἔργον «праця», ὄργανον «знаряддя», ав. varəz- «працювати», і statt (Stätte «місце»), пов’язаного з stehen «стояти», спорідненим з лат. stare «тс.», псл. stati, укр. ста́ти;
р. Верста́к, бр. Варшта́т [верста́т];
Фонетичні та словотвірні варіанти

eapcmám
варстатъ (XVI ст.)
варста́ть
верста́к
верста́тник
верстатъ (XVII ст.)
верста́ть
Етимологічні відповідники

Слово Мова
varəz- «працювати» авестійська
Варшта́т білоруська
ἔργον «праця» грецька
stare «тс.» латинська
Wérkstatt «місце праці, майстерня» нововерхньонімецька
warsztat польська
stati праслов’янська
ста́ти українська
warsztat ?
warstat ?
Werk «праця» (wirken «працювати») ?
ὄργανον «знаряддя» ?
stehen «стояти» ?
Верста́к ?

розве́рстка «розподіл, розкладка»

запозичення з російської мови;
р. развёрстка утворене від дієслова разверста́ть «розподілити, розкласти», префіксального похідного від дієслова верста́ть (заст.) «рівняти; наділяти», пов’язаного з іменником верста́ «верства, вік; пара, ровесник»;
бр. развёрстка;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
развёрстка білоруська
развёрстка «розподілити, розкласти» російська
верста́ «верства, вік; пара, ровесник» російська
разверста́ть російська
верста́ть російська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України