ВЕРИГИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ве́ре́м'я «погода, добра погода»
псл. *vermę ‹*vertmę, пов’язане з *vьrtĕti «вертіти, повертати», *verteno «веретено»;
споріднене з дінд. vártman «колія, дорога, жолоб»;
отже, первісно означало «обертання, чергування дня й ночі, пір року»;
порівняння з дінд. variman «розмір, об’єм» (Mikl. EW 384) і з р. верени́ца, вери́га (Zubatý AfSlPh 16, 418) непереконливе;
не має нічого спільного і з псл. *vьrěti «кипіти», у зв’язку з чим время тлумачилося як «гаряча пора» (Желтов ФЗ 1876/6, 56);
р. вре́мя «час, погода», бр. [вépeме] «час», др. веремя, п. [wrzemię] «тс.», болг. м. вре́ме «час, погода», схв. вријèме «тс.», слн. vréme «погода», стсл. врѣмѧ «час»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вépeме «час» | білоруська |
| вре́ме «час, погода» | болгарська |
| vártman «колія, дорога, жолоб» | давньоіндійська |
| variman «розмір, об’єм» | давньоіндійська |
| веремя | давньоруська |
| вре́ме «час, погода» | македонська |
| wrzemię «тс.» | польська |
| *vermę | праслов’янська |
| *vьrěti «кипіти» | праслов’янська |
| верени́ца | російська |
| вре́мя «час, погода» | російська |
| вријèме «тс.» | сербохорватська |
| vréme «погода» | словенська |
| врѣмѧ «час» | старослов’янська |
| *v «вертіти, повертати» | ? |
| *verteno «веретено» | ? |
| означало «обертання, чергування дня й ночі, пір року» | ? |
| вери́га | ? |
| время «гаряча пора» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України