ВЕРЕНИЦА — ЕТИМОЛОГІЯ

ве́ре́м'я «погода, добра погода»

псл. *vermę ‹*vertmę, пов’язане з *vьrtĕti «вертіти, повертати», *verteno «веретено»;
споріднене з дінд. vártman «колія, дорога, жолоб»;
отже, первісно означало «обертання, чергування дня й ночі, пір року»;
порівняння з дінд. variman «розмір, об’єм» (Mikl. EW 384) і з р. верени́ца, вери́га (Zubatý AfSlPh 16, 418) непереконливе;
не має нічого спільного і з псл. *vьrěti «кипіти», у зв’язку з чим время тлумачилося як «гаряча пора» (Желтов ФЗ 1876/6, 56);
р. вре́мя «час, погода», бр. [вépeме] «час», др. веремя, п. [wrzemię] «тс.», болг. м. вре́ме «час, погода», схв. вријèме «тс.», слн. vréme «погода», стсл. врѣмѧ «час»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вépeме «час» білоруська
вре́ме «час, погода» болгарська
vártman «колія, дорога, жолоб» давньоіндійська
variman «розмір, об’єм» давньоіндійська
веремя давньоруська
вре́ме «час, погода» македонська
wrzemię «тс.» польська
*vermę праслов’янська
*vьrěti «кипіти» праслов’янська
верени́ца російська
вре́мя «час, погода» російська
вријèме «тс.» сербохорватська
vréme «погода» словенська
врѣмѧ «час» старослов’янська
*v «вертіти, повертати» ?
*verteno «веретено» ?
означало «обертання, чергування дня й ночі, пір року» ?
вери́га ?
время «гаряча пора» ?

вере́нва «ряд снопів у стозі»

іє. *uer- «в’язати»;
споріднене з лит. vérti «низати, втягувати нитку», vorà «низка, ряд, валка», лтс. vert «низати», гр. ἀείρω «зв’язую», алб. vjer «вішаю», дангл. worn «багато», wearn «натовп», ірл. foirenn «загін», дінд. vṛndám «натовп; стадо»;
псл. *verny, *verta;
р. верени́ца «низка, ряд, валка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вере́т-тя «тс.; ганчір’я, мотлох»
вере́та «велика кількість, купа»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vjer «вішаю» албанська
ἀείρω «зв’язую» грецька
worn «багато» давньоанглійська
vṛndám «натовп; стадо» давньоіндійська
*uer- «в’язати» індоєвропейська
foirenn «загін» ірландська
vert «низати» латиська
vérti «низати, втягувати нитку» литовська
*verny праслов’янська
верени́ца «низка, ряд, валка» російська
vorà «низка, ряд, валка» ?
wearn «натовп» ?
*verta ?

прово́рний

очевидно, запозичення з російської мови;
р. прово́рный «меткий, спритний, проворний» є похідним від [прово́р] «спритна людина», пов’язаного з [ворово́й] «меткий, спритний, проворний», утвореного за допомогою префікса про- «про-» від кореня -вор-, спорідненого з лит. varýti «гнати, рухати», лтс. vert «бігати», vere «енергія, спритність, схильність»;
менш обґрунтоване зближення (Mikl. EW 382; Trautmann 351; Štrekelj AfSlPh 28, 503) з р. верени́ца «низка», як і зіставлення (Mikkola Berühr. 105) з болг. ва́рам «ошукую», схв. ва̏рати «вводити в оману», гот. warei «обережність, обачність», дісл. vara «передчувати, перестерігати»;
бр. [право́ра] «проворний хлопчик або проворна дівчинка», п. [proworny] «порядний» (з укр. або р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

попроворні́шати
проворкува́тий «проворний»
проворня́ка «проворна особа»
прово́рство
проворя́ка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
право́ра «проворний хлопчик або проворна дівчинка» білоруська
ва́рам «ошукую» болгарська
warei «обережність, обачність» готська
vara «передчувати, перестерігати» давньоісландська
vert «бігати» латиська
vere «енергія, спритність, схильність» латиська
varýti «гнати, рухати» литовська
proworny «порядний»укр. або р.) польська
прово́рный «меткий, спритний, проворний» російська
прово́р «спритна людина» російська
ворово́й «меткий, спритний, проворний» російська
верени́ца «низка» російська
ва̏рати «вводити в оману» сербохорватська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України