ВЕРЕНИЦА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *vermę ‹*vertmę, пов’язане з *v^ьrtĕti «вертіти, повертати», *verteno «веретено»;

споріднене з дінд. vártman «колія, дорога, жолоб»;

отже, первісно означало «обертання, чергування дня й ночі, пір року»;

порівняння з дінд. variman «розмір, об’єм» (Mikl. EW 384) і з р. верени́ца, вери́га (Zubatý AfSlPh 16, 418) непереконливе;

не має нічого спільного і з псл. *vьrěti «кипіти», у зв’язку з чим время тлумачилося як «гаряча пора» (Желтов ФЗ 1876/6, 56);

р. вре́мя «час, погода», бр. [вépeме] «час», др. веремя, п. [wrzemię] «тс.», болг. м. вре́ме «час, погода», схв. вријèме «тс.», слн. vréme «погода», стсл. врѣмѧ «час»;

іє. *uer- «в’язати»;

споріднене з лит. vérti «низати, втягувати нитку», vorà «низка, ряд, валка», лтс. vert «низати», гр. ἀείρω «зв’язую», алб. vjer «вішаю», дангл. worn «багато», wearn «натовп», ірл. foirenn «загін», дінд. vṛndám «натовп; стадо»;

псл. *verny, *verta;

р. верени́ца «низка, ряд, валка»;

очевидно, запозичення з російської мови;

р. прово́рный «меткий, спритний, проворний» є похідним від [прово́р] «спритна людина», пов’язаного з [ворово́й] «меткий, спритний, проворний», утвореного за допомогою префікса про- «про-» від кореня -вор-, спорідненого з лит. varýti «гнати, рухати», лтс. vert «бігати», vere «енергія, спритність, схильність»;

менш обґрунтоване зближення (Mikl. EW 382; Trautmann 351; Štrekelj AfSlPh 28, 503) з р. верени́ца «низка», як і зіставлення (Mikkola Berühr. 105) з болг. ва́рам «ошукую», схв. ва̏рати «вводити в оману», гот. warei «обережність, обачність», дісл. vara «передчувати, перестерігати»;

бр. [право́ра] «проворний хлопчик або проворна дівчинка», п. [proworny] «порядний» (з укр. або р.);