ВЕРЕМІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

веремі́й

загальноприйнятої етимології не має;
може бути виведене від особової назви [Веремі́я, Веремі́й] як імені пророка Ієремії;
пор. ст. веремі́я «сумна пісня, Єреміада; (перен.) безглуздя, ахінея, дурниці, придуркуватий замір» Бі;
менш переконлива спроба пов’язання (Потебня РФВ 1880 IV 167) з во́роп (‹*варп «рвати, кидати, плести»), воропа́й верепа́й при допущенні можливості *верепѣй із зміною п›м;
Фонетичні та словотвірні варіанти

веремі́я «буча, сум’яття, метушня; буряна погода»
веремѣй
веремѣя «бурхлива година; нісенітниця, дурниця» (XVIII ст.)
крутити веремію «кричати, галасувати, здіймати колотнечу; робити швидкі напади, атаки, нападати то там, то тут»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Веремі́я ?
Веремі́й ?
веремі́я «сумна пісня, Єреміада; (перен.) безглуздя, ахінея, дурниці, придуркуватий замір» ?
веремі́я «сумна пісня, Єреміада; (перен.) безглуздя, ахінея, дурниці, придуркуватий замір» ?
во́роп (‹*варп «рвати, кидати, плести») ?
воропа́й верепа́й ?
верепѣй ?

чуда́сі́я «те, що викликає здивування; чудо» (розм.)

очевидно, експресивне утворення від чу́до, чудеса́ з первісною формою *чудес-і́я, де суфіксальне нарощення -і́я постало під впливом утворень типу веремі́я, заві́я тощо, а також (якщо припустити, що слово виникло в бурсацькому середовищі) за зразком численних грецьких слів на -ία, пор. γεωγραφία «географія», ϰωμῳδία «комедія», προσωδία «просодія (наголос)», στρατηγία «стратегія» і т. ін;
болг. чудеси́я «чудо, диво»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

чудасійний «кумедний, смішний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чудеси́я «чудо, диво» болгарська
чу́до ?
чудеса́ ?
*чудес-і́я ?
-і́я ?
веремі́я ?
заві́я ?
-ία ?
γεωγραφία «географія» ?
ϰωμῳδία «комедія» ?
προσωδία «просодія (наголос)» ?
στρατηγία «стратегія» ?
ін ?

Яре́ма

фонетична видозміна запозиченого з церковнослов’янської мови імені Иѥрємиа «Ієремія», що через гр. Ἰερεμίας походить від гебр. І̯іrmĕi̯ā́hū «тс.», (букв.) «підвищить (піднесе) Ягве (Єгова, бог)», складного слова, утвореного з І̯āhū «Ягве (Єгова, бог)» і rūm «(він) підіймався, підносився; був високим»;
р. розм. Ереме́й, бр. Ераме́й, (розм.) Вераме́й, Яро́м, п. Jeremiaz, Jarema, Jeremi, ч. слц. Jeremiáš, нл. Jĕrmis, Jĕrmus, болг. (ст., рідк.) Ереми́я, м. Еремиja, схв. Jерѐмиjа, Jерѐмиjе, слн. Jeremija, Jerko, стсл. Иѥрємиа;
Фонетичні та словотвірні варіанти

-ѣя (1627)
Веремі́й
Єре́ма
Єремі́я
Ієремєй
Ієремі́я
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Ераме́й (розм.) білоруська
Яро́м білоруська
Вераме́й білоруська
Ереми́я (ст., рідк.) болгарська
І̯іrmĕi̯ā́hū «тс.» гебрайська
І̯āhū «Ягве (Єгова, бог)» гебрайська
rūm «(він) підіймався, підносився; був високим» гебрайська
Ἰερεμίας грецька
Еремиja македонська
Jĕrmis нижньолужицька
Jĕrmus нижньолужицька
Jeremiaz польська
Jarema польська
Jeremi польська
Ереме́й російська
Jерѐмиjа сербохорватська
Jерѐмиjе сербохорватська
Jeremiáš словацька
Jeremija словенська
Jerko словенська
Иѥрємиа старослов’янська
Иѥрємиа «Ієремія» церковнослов’янська
Jeremiáš чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України