ВЕРЕМІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

загальноприйнятої етимології не має;

може бути виведене від особової назви [Веремі́я, Веремі́й] як імені пророка Ієремії;

пор. ст. веремі́я «сумна пісня, Єреміада; (перен.) безглуздя, ахінея, дурниці, придуркуватий замір» Бі;

менш переконлива спроба пов’язання (Потебня РФВ 1880 IV 167) з во́роп (‹*варп «рвати, кидати, плести»), воропа́й верепа́й при допущенні можливості *верепѣй із зміною п›м;

очевидно, експресивне утворення від чу́до, чудеса́ з первісною формою *чудес-і́я, де суфіксальне нарощення -і́я постало під впливом утворень типу веремі́я, заві́я тощо, а також (якщо припустити, що слово виникло в бурсацькому середовищі) за зразком численних грецьких слів на -ία, пор. γεωγραφία «географія», ϰωμῳδία «комедія», προσωδία «просодія (наголос)», στρατηγία «стратегія» і т. ін;

болг. чудеси́я «чудо, диво»;

фонетична видозміна запозиченого з церковнослов’янської мови імені Иѥрємиа «Ієремія», що через гр. Ἰερεμίας походить від гебр. І̯іrmĕi̯ā́hū «тс.», (букв.) «підвищить (піднесе) Ягве (Єгова, бог)», складного слова, утвореного з І̯āhū «Ягве (Єгова, бог)» і rūm «(він) підіймався, підносився; був високим»;

р. розм. Ереме́й, бр. Ераме́й, (розм.) Вераме́й, Яро́м, п. Jeremiaz, Jarema, Jeremi, ч. слц. Jeremiáš, нл. Jĕrmis, Jĕrmus, болг. (ст., рідк.) Ереми́я, м. Еремиja, схв. Jерѐмиjа, Jерѐмиjе, слн. Jeremija, Jerko, стсл. Иѥрємиа;