ВЕРБУНОК — ЕТИМОЛОГІЯ
вербува́ти
запозичено, очевидно, з польської мови, в якій походить від н. wérben «вербувати», свн. wërben, -ven, двн. werban, -van, hwërfan «вертітися, ходити туди й сюди; турбуватися, домагатися»;
виводиться також безпосередньо з німецької мови;
р. Вербова́ть, бр. вербава́ць, п. werbować, ч. verbovati, слц. verbovať, болг. Вербу́вам, м. вербува, схв. врбо́вати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вербовати
вербува́льник
вербу́нка
вербу́нок
«вербовка»
вербунокъ
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вербава́ць | білоруська |
| Вербу́вам | болгарська |
| werban | давньоверхньонімецька |
| вербува | македонська |
| wérben «вербувати» | німецька |
| werbować | польська |
| Вербова́ть | російська |
| врбо́вати | сербохорватська |
| wërben | середньоверхньнімецька |
| verbovať | словацька |
| verbovati | чеська |
| -ven | ? |
| -van | ? |
| hwërfan «вертітися, ходити туди й сюди; турбуватися, домагатися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України