ВЕРБИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
верба́ «Salix L.» (бот.)
псл. *vьrba;
споріднене з лит. virbas «прут, лозина, стебло», лтс. viȓbs «палиця, ціпок», virba «прут, спис», гр. ῥάβδος «ціпок», лат. verbēnae«листя і пагони лавра», verbera «побої, удари» (‹«різки»);
за Махеком, спочатку було слов’янське зб. *vьrbьje «пруття», до якого виникла форма однини *vьrba, що витіснила попередню назву дерева rokyta;
іє. *uer-b(h)- «гнути, крутити, вертіти», похідне від *ver- «крутити, гнути»;
р. ве́рба́, бр. вярба́, др. вьрба, п. wierzba, ч. vrba, слц. слн. vŕba, вл. нл. wjerba, болг. върба́, м. врба, схв. врба, стсл. връба;
Фонетичні та словотвірні варіанти
верб
«шашіль, Cossus ligniperda»
ве́рб
ве́рб
«аромія мускусна (?), Cerambyx moschatus (Aromia moschata L.?)»
(ент.)
верби́на
верби́нець
«лоза»
верби́ця
ве́рби́ч
«вербна неділя Г; мороз під вербну неділю Ж»
вербі́вка
«посудина з верби»
вербля́ниця
«час, коли цвітуть верби»
верблянки́
«яблука на вербі щеплені»
ве́рбний
вербни́к
ве́рбниця
«тс.; вербна неділя»
вербняжо́к
«вербняк»
вербня́к
вербо́в'я
«верби»
вербо́вий
вербови́на
«вербоцвітні»
за́верба
«вид верби»
за́вербник
за́вербок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вярба́ | білоруська |
| върба́ | болгарська |
| wjerba | верхньолужицька |
| ῥάβδος «ціпок» | грецька |
| вьрба | давньоруська |
| *uer-b(h)- «гнути, крутити, вертіти» | індоєвропейська |
| verbēnae «листя і пагони лавра» | латинська |
| viȓbs «палиця, ціпок» | латиська |
| virbas «прут, лозина, стебло» | литовська |
| врба | македонська |
| wjerba | нижньолужицька |
| wierzba | польська |
| *v | праслов’янська |
| ве́рба́ | російська |
| врба | сербохорватська |
| vŕba | словацька |
| vŕba | словенська |
| връба | старослов’янська |
| vrba | чеська |
| virba «прут, спис» | ? |
| verbera «побої, удари» (‹«різки») | ? |
| *v «пруття» | ? |
| *v | ? |
| *ver- «крутити, гнути» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України