ВЕРБИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

верба́ «Salix L.» (бот.)

псл. *vьrba;
споріднене з лит. virbas «прут, лозина, стебло», лтс. viȓbs «палиця, ціпок», virba «прут, спис», гр. ῥάβδος «ціпок», лат. verbēnae«листя і пагони лавра», verbera «побої, удари» (‹«різки»);
за Махеком, спочатку було слов’янське зб. *vьrbьje «пруття», до якого виникла форма однини *vьrba, що витіснила попередню назву дерева rokyta;
іє. *uer-b(h)- «гнути, крутити, вертіти», похідне від *ver- «крутити, гнути»;
р. ве́рба́, бр. вярба́, др. вьрба, п. wierzba, ч. vrba, слц. слн. vŕba, вл. нл. wjerba, болг. върба́, м. врба, схв. врба, стсл. връба;
Фонетичні та словотвірні варіанти

верб «шашіль, Cossus ligniperda»
ве́рб
ве́рб «аромія мускусна (?), Cerambyx moschatus (Aromia moschata L.?)» (ент.)
верби́на
верби́нець «лоза»
верби́ця
ве́рби́ч «вербна неділя Г; мороз під вербну неділю Ж»
вербі́вка «посудина з верби»
вербля́ниця «час, коли цвітуть верби»
верблянки́ «яблука на вербі щеплені»
ве́рбний
вербни́к
ве́рбниця «тс.; вербна неділя»
вербняжо́к «вербняк»
вербня́к
вербо́в'я «верби»
вербо́вий
вербови́на «вербоцвітні»
за́верба «вид верби»
за́вербник
за́вербок «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вярба́ білоруська
върба́ болгарська
wjerba верхньолужицька
ῥάβδος «ціпок» грецька
вьрба давньоруська
*uer-b(h)- «гнути, крутити, вертіти» індоєвропейська
verbēnae «листя і пагони лавра» латинська
viȓbs «палиця, ціпок» латиська
virbas «прут, лозина, стебло» литовська
врба македонська
wjerba нижньолужицька
wierzba польська
*v праслов’янська
ве́рба́ російська
врба сербохорватська
vŕba словацька
vŕba словенська
връба старослов’янська
vrba чеська
virba «прут, спис» ?
verbera «побої, удари» (‹«різки») ?
*v «пруття» ?
*v ?
*ver- «крутити, гнути» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України