ВЕНІАМІН — ЕТИМОЛОГІЯ
Веніамі́н
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
гр. Βενιαμίν походить від гебр. Ben-Jamīn, що тлумачиться як «син правої руки» (очевидно, в розумінні «син коханої дружини, улюблений син»), «син днів» та ін;
р. Вениами́н, бр., др. Веньаминъ, ч. слц. вл. Benjamin, м. Веньямі́н Венјамин, слн. Benjamin, стсл. Веньгамиɴъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Бенжик
Венжик
Веніамі́н
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Веньаминъ | білоруська |
| Benjamin | верхньолужицька |
| Ben-Jamīn | гебрайська |
| Βενιαμίν | грецька |
| Веньаминъ | давньоруська |
| Веньямі́н Венјамин | македонська |
| Вениами́н | російська |
| Benjamin | словацька |
| Benjamin | словенська |
| Веньгамиɴъ | старослов’янська |
| Benjamin | чеська |
| як «син правої руки» (очевидно, в розумінні «син коханої дружини, улюблений син») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України