ВЕНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ві́ник
псл. věnikь пов’язане, очевидно, з věnъкъ «вінок» і viti «вити»;
виводилось також від vějati «віяти» (Mikl. EW 389) і від věja «гілка» (Machek ESJČ 683);
р. ве́ник, бр. ве́нік, др. вѣникъ «в’язка прутиків», п. [wienik], ч. věník, слн. venik, стсл. вѣникъ «галузка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́йник
«пруття, віник»
ві́ниччя
«трава, з якої роблять віники»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́нік | білоруська |
| вѣникъ «в’язка прутиків» | давньоруська |
| wienik | польська |
| věnikь | праслов’янська |
| ве́ник | російська |
| venik | словенська |
| вѣникъ «галузка» | старослов’янська |
| věník | чеська |
| věnъкъ «вінок» | ? |
| viti «вити» | ? |
| vějati «віяти» | ? |
| věja «гілка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України