ВЕНА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з латинської мови;

лат. vēna «вена, жила» певної етимології не має;

р. бр. болг. м. схв. ве́на, п. вл. wena, ч. слц. слн. véna;

очевидно, споріднене з лат. vēnum «продаж», vēndo «продаю» (‹vēnum dō), гр. ὠνος «ціна» (‹*vōsnos), дінд. vasnáḥ «ціна», vasnám «плата», вірм. gin «тс.», хет. uššaniia- «продавати», пор. was«купувати»;

менш обґрунтовано зіставлялося (Pedersen IF 5, 67; Walde–Hofm. II 753– 754; Булич ЖМНП 1895, липень 254; Трубачев Терм. родства 144) з гр. ἔδνον, ἔεδvov «придане», двн. widomo «ціна», widemo, дангл. weotuma, wituma «тс.» і з гніздом веду́, вести́;

іє. *uesno- «купувати»;

псл. věno «плата за жінку, придане, посаг»;

р. заст. ве́но «придане, посаг, плата за наречену», бр. ст. ве́на, др. вѣно, вено «плата за наречену, придане, яке дарував молодий», п. wiano «придане, посаг», ч. věno, слц. veno, вл. wěno «тс.», стсл. вѣно «тс.; подарунок для молодої»;

псл. *vędnǫti;

споріднене з дінд. vandhyaḥ «безплідний, некорисний, марний», двн. swintan «в’янути, зменшуватися, скорочуватися», свн. swinden, нвн. schwinden «зникати»;

іє. *(s)uendh-;

р. вя́нуть, бр. вя́нуць, др. вя́нути, п. więdnąć, ч. vadnouti, слц. vadnut’ вл. wjadnyć, нл. wednuś, болг. [ве́на, вя́на], м. вене, схв. вȅнути, слн. véniţi, стсл. оувѧдати, оувѧѫдати;