ВЕКО — ЕТИМОЛОГІЯ

походження неясне;

мабуть, дуже раннє запозичення з фінно-угорських або тюркських (чуваська) мов (Фасмер–Трубачев І 287);

пов’язування з перс. vešak «руда лисиця» (Mikl. EW 389; Горяев 42; Преобр. І 70) необґрунтоване;

припущення (Фасмер І 287) про зв’язок з р. вѣко, веко непереконливе;

сумнівне пояснення (Соболевский РФВ 66, 343; Ильинский ИОРЯС 20/4, 185) як демінутива від вѣверица;

р. бр. діал. векша, др. вѣкъша, вѣкша, векша «білка; грошова одиниця»;

псл. věka «кришка, повіка»;

споріднене з лит. vókas «повіка», vóka «кришка», лтс. vâks «кришка» і, можливо, з алб. vétullë «брова» (з *vōklā);

не зовсім певні дальші зіставлення з лит. vókti «чистити, скупчувати, збирати, ховати» (Fraenkel 1272) або з дінд. vyā- «покривати» (Brückner 615– 616);

р. ве́ко «повіка; луб’яна коробка, обичайка», бр. ве́ка «кришка», др. вѣко «повіка», п. wieko «кришка», ч. víko, слц. veko, вл. нл. wěko «тс.», слн. véka «повіка», стсл. вѣко «тс.»;