ВЕКО — ЕТИМОЛОГІЯ
ве́кша «білка»
походження неясне;
мабуть, дуже раннє запозичення з фінно-угорських або тюркських (чуваська) мов (Фасмер–Трубачев І 287);
пов’язування з перс. vešak «руда лисиця» (Mikl. EW 389; Горяев 42; Преобр. І 70) необґрунтоване;
припущення (Фасмер І 287) про зв’язок з р. вѣко, веко непереконливе;
сумнівне пояснення (Соболевский РФВ 66, 343; Ильинский ИОРЯС 20/4, 185) як демінутива від вѣверица;
р. бр. діал. векша, др. вѣкъша, вѣкша, векша «білка; грошова одиниця»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
векша | білоруська |
вѣкъша | давньоруська |
vešak «руда лисиця» | перська |
вѣко | російська |
векша | російська |
вѣкша | українська |
векша «білка; грошова одиниця» | українська |
веко | ? |
вѣверица | ? |
векша | ? |
ві́ко «кришка скрині, діжки, домовини; повіка»
псл. věka «кришка, повіка»;
споріднене з лит. vókas «повіка», vóka «кришка», лтс. vâks «кришка» і, можливо, з алб. vétullë «брова» (з *vōklā);
не зовсім певні дальші зіставлення з лит. vókti «чистити, скупчувати, збирати, ховати» (Fraenkel 1272) або з дінд. vyā- «покривати» (Brückner 615– 616);
р. ве́ко «повіка; луб’яна коробка, обичайка», бр. ве́ка «кришка», др. вѣко «повіка», п. wieko «кришка», ч. víko, слц. veko, вл. нл. wěko «тс.», слн. véka «повіка», стсл. вѣко «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́віко
«повіка»
павіча́йка
«тс.»
пові́ка
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
vétullë «брова» (з *vōklā) | албанська |
ве́ка «кришка» | білоруська |
wěko «тс.» | верхньолужицька |
vyā- «покривати» | давньоіндійська |
вѣко «повіка» | давньоруська |
vâks «кришка» | латиська |
vókas «повіка» | литовська |
vókti «чистити, скупчувати, збирати, ховати» | литовська |
wěko «тс.» | нижньолужицька |
wieko «кришка» | польська |
věka «кришка, повіка» | праслов’янська |
ве́ко «повіка; луб’яна коробка, обичайка» | російська |
veko | словацька |
véka «повіка» | словенська |
вѣко «тс.» | старослов’янська |
víko | чеська |
vóka «кришка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України