ВДАР — ЕТИМОЛОГІЯ
у́да́р
утворення з префікса у- і кореня дар-, спорідненого з де́рти, дра́ти, які через псл. *derti, *dьrǫ i dьrati, derǫ зводяться до іє. *dē˘r-/dō˘r-/derǝ- «колоти, здирати (шкуру)»;
а в уда́р з псл. а ‹ іє. ō;
зіставляється з гр. δη̃ρις «суперечка; бій, битва, боротьба», дінд. dāras «тріщина, щілина, дірка», dṛṇā́ti «розколює»;
р. уда́р, уда́рить, бр. уда́р, уда́рыць, др. ударъ «удар (грому); стук», уда́рити «ударити об землю; кинути на землю; стукнути; накинутись», п. udar, uderzenie, uderzyć, ч. úder, слц. úder, udriet’, нл. deriś «ударити», болг. у́дар, уда́ря, у́дрям, м. удар, схв. у̏да̄р, у̀дарити, слн. udár, udáriti, стсл. оударити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вдар
вда́рити
вда́ритися
вдаря́ти
вдаря́тися
зуда́рник
неуда́рний
уда́рити
«вчинити удар, покарати О»
уда́ритися
уда́рний
уда́рник
уда́рництво
уда́рницький
ударя́ти
ударя́тися
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
уда́р | білоруська |
уда́рыць | білоруська |
у́дар | болгарська |
уда́ря | болгарська |
у́дрям | болгарська |
δη̃ρις «суперечка; бій, битва, боротьба» | грецька |
dāras «тріщина, щілина, дірка» | давньоіндійська |
dṛṇā́ti «розколює» | давньоіндійська |
ударъ «удар (грому); стук» | давньоруська |
уда́рити «ударити об землю; кинути на землю; стукнути; накинутись» | давньоруська |
*dē˘r-/dō˘r-/derǝ- «колоти, здирати (шкуру)» | індоєвропейська |
ō | індоєвропейська |
удар | македонська |
deriś «ударити» | нижньолужицька |
udar | польська |
uderzenie | польська |
uderzyć | польська |
*derti | праслов’янська |
*dьrǫ | праслов’янська |
dьrati | праслов’янська |
derǫ | праслов’янська |
а | праслов’янська |
уда́р | російська |
уда́рить | російська |
у̏да̄р | сербохорватська |
у̀дарити | сербохорватська |
úder | словацька |
udriet' | словацька |
udár | словенська |
udáriti | словенська |
оударити | старослов’янська |
де́рти | українська |
дра́ти | українська |
úder | чеська |
уда́р | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України