ВАТУЙЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
вату́йка «однорічна коза»
запозичення з румунської мови;
рум. vătúi «молодий козел, баран», vătúie «однорічна коза до часу окоту» походить від нлат. *vituleus, *vitulea, джерелом яких є лат. vitulus «теля; молода тварина», пов’язане з vetus «старий», спорідненим з герм. *weþru «однорічна тварина», алб. vitš «теля», псл. vetъxъ, укр. ве́тхий;
п. wetula «молода самиця козулі», ч. [vetul’a] «коза-ялівка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ватуйни́к
«вівці, кози, які ще не мали ягнят»
(зб.)
ватуйча́
«козеня»
вату́лька
«тс.»
вату́ля
«вівця, яка вперше має ягня; коза, що не мала ще козенят ВеНЗн»
вету́ля
«коза, що не мала ще козенят»
готу́ля
«молода коза»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vitš «теля» | албанська |
| *weþru «однорічна тварина» | германські |
| vitulus «теля; молода тварина» | латинська |
| *vituleus | новолатинська |
| wetula «молода самиця козулі» | польська |
| vetъxъ | праслов’янська |
| vătúi «молодий козел, баран» | румунська |
| ве́тхий | українська |
| vetul'a «коза-ялівка» | чеська |
| vătúie «однорічна коза до часу окоту» | ? |
| *vitulea | ? |
| vetus «старий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України