ВАТАГУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
вата́га «натовп, гурт, загін, артіль; зграя, череда»
запозичено з чув. ст. *våtaϒ, uotaϒ, спорідненого з дтюрк. otaϒ «намет, кімната, сім’я», тур. oda, odak «кімната; будинок», які зводяться до тюрк. *ota- (*o:t-) «грітися; розпалювати вогонь»;
менш переконливою є думка (Scheludko 128; Корш ИОРЯС 8/4, 58; Niţă-Armaş та ін. Romanoslavica 16, 99; Vrabie Romanoslavica 14, 178) про зв’язок з рум. vătáş «сторож», що походить від тур. vattas «пастух», джерелом якого є ар. vaṭṭâs «тс.»;
можливо, що в цьому гнізді об’єдналися запозичення з обох джерел;
р. бр. вата́га, др. вата́га «намет», п. wataha;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ва́та́г
«ватажок; старший чабан»
ва́та́г
«товариш молодого або молодої на весіллі»
ватага́
«старший чабан»
ватагувати
«бути ватагом»
ватажанин
«член ватаги»
ватаже́ла
«старший дружба»
вата́жжя
«отамани»
ватажи́н
«ватага»
вата́жи́ти
«бути ватажком»
вата́житися
«залицятися, упадати»
вата́жка
«ватажок»
вата́жко́
«тс.»
ватажкува́ти
«бути ватажком»
вата́жний
«керівник ватаги»
вата́жник
«чабан»
ватажникува́ти
«бути чабаном»
ватажо́к
вата́ство
«ватагування»
вата́сь
«ватаг»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vaṭṭâs «тс.» | арабська |
| вата́га | білоруська |
| вата́га «намет» | давньоруська |
| otaϒ «намет, кімната, сім’я» | давньотюркська |
| wataha | польська |
| вата́га | російська |
| vătáş «сторож» | румунська |
| oda | турецька |
| vattas «пастух» | турецька |
| *ota- «грітися; розпалювати вогонь» (*o:t-) | тюркські |
| *våtaϒ | чуваська |
| *våtaϒ | ? |
| uotaϒ | ? |
| odak «кімната; будинок» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України