ВАСАЛАХ — ЕТИМОЛОГІЯ

васа́л

запозичення з французької мови;
фр. vassal походить від слат. vassallus, пов’язаного з vassus «слуга»;
останнє є словом кельтського (галльського) походження, пор. гал. (Dago-)uassus (особове ім’я), а також дбрет. uuas, брет. gewaz «слуга», кімр. корн. gwas «юнак, слуга», ірл. foss «слуга», що зводяться до іє. *upostho- (пор. споріднене дінд. -upa-sthānam «опіка, служба»), перший компонент якого *upo- (›пкельт. *wo-›гaл. wa-) відповідає дінд. upa «понад», гр. ὑπό «під», гот. іuр «вгору», нвн. auf «на», другий stho- (›пкельт. *tsos› ›гал. -ssus) відповідає дінд. sthā- «стояти», лат. sto «стою», псл. stati (stojǫ), укр. ста́ти;
р. вассал, бр. болг. васа́л, п. wasal, ч. vasal, слц. vazal, м. вазал, схв. ваàзāл, слн. vazal;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
васа́л білоруська
васа́л болгарська
gewaz «слуга» бретонська
іuр «вгору» готська
ὑπό «під» грецька
uuas давньобретонська
upa «понад» давньоіндійська
sthā- «стояти» давньоіндійська
*upostho- (пор. споріднене дінд. -upa-sthānam «опіка, служба») індоєвропейська
foss «слуга» ірландська
gwas «юнак, слуга» кімрська
gwas «юнак, слуга» корнська
sto «стою» латинська
вазал македонська
auf «на» нововерхньонімецька
wasal польська
stati (stojǫ) праслов’янська
вассал російська
ваàзāл сербохорватська
vassallus середньолатинська
vazal словацька
vazal словенська
ста́ти українська
vassal французька
vasal чеська
vassus «слуга» ?
*upo- (›пкельт. *wo-›гaл. wa-) ?
stho- (›пкельт. *tsos› ›гал. -ssus) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України