ВАРІВКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
варува́ти «зберігати, берегти, остерігати»
очевидно, спільнослов’янське запозичення з давньоверхньонімецької мови (двн. (bi)warōn «зберігати, берегти», нвн. wáhren «тс.»);
необґрунтовано вважається (Machek ESJČ 678) власним слов’янським, спорідненим з німецьким;
р. [варова́ть] «оберігати», [варя́ть] «попереджати, оберігати», [вари́ть] «тс.», бр. [варава́ць́ «обумовлювати», др. варовати «зберегти, захистити», п. warować «стерегти, застерігати», ч. varovati «попереджати, застерігати», слц. varovat’ «тс.», болг. ва́рам, ва́рвам «не непокою», схв. вȁрати, вȁровати «оберігати» слн. várovati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
варівки́й
«нерішучий; небезпечний»
варівко́
«небезпечно; незручно»
варівни́й
«тс.»
варівно́
«тс.»
варко́
«небезпечно»
варува́тися
«стерегтися, соромитись; мати намір Пі»
варувки́й
«соромливий»
вару́нок
«попередження, умова Пі; захисна берегова споруда Ж; дерево-насінник ЕЗб 10»
заварува́ти
«забезпечити, зберегти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| варава́ць́ «обумовлювати» | білоруська |
| ва́рам | болгарська |
| варовати «зберегти, захистити» | давньоруська |
| warować «стерегти, застерігати» | польська |
| варова́ть «оберігати» | російська |
| вȁрати | сербохорватська |
| varovat' «тс.» | словацька |
| варя́ть «попереджати, оберігати» | українська |
| вари́ть «тс.» | українська |
| ва́рвам «не непокою» | українська |
| вȁровати «оберігати»«тс.» | українська |
| varovati «попереджати, застерігати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України