ВАРІВКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

варува́ти «зберігати, берегти, остерігати»

очевидно, спільнослов’янське запозичення з давньоверхньонімецької мови (двн. (bi)warōn «зберігати, берегти», нвн. wáhren «тс.»);
необґрунтовано вважається (Machek ESJČ 678) власним слов’янським, спорідненим з німецьким;
р. [варова́ть] «оберігати», [варя́ть] «попереджати, оберігати», [вари́ть] «тс.», бр. [варава́ць́ «обумовлювати», др. варовати «зберегти, захистити», п. warować «стерегти, застерігати», ч. varovati «попереджати, застерігати», слц. varovat’ «тс.», болг. ва́рам, ва́рвам «не непокою», схв. вȁрати, вȁровати «оберігати» слн. várovati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

варівки́й «нерішучий; небезпечний»
варівко́ «небезпечно; незручно»
варівни́й «тс.»
варівно́ «тс.»
варко́ «небезпечно»
варува́тися «стерегтися, соромитись; мати намір Пі»
варувки́й «соромливий»
вару́нок «попередження, умова Пі; захисна берегова споруда Ж; дерево-насінник ЕЗб 10»
заварува́ти «забезпечити, зберегти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
варава́ць́ «обумовлювати» білоруська
ва́рам болгарська
варовати «зберегти, захистити» давньоруська
warować «стерегти, застерігати» польська
варова́ть «оберігати» російська
вȁрати сербохорватська
varovat' «тс.» словацька
варя́ть «попереджати, оберігати» українська
вари́ть «тс.» українська
ва́рвам «не непокою» українська
вȁровати «оберігати»«тс.» українська
varovati «попереджати, застерігати» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України