ВАРІАНТУ — ЕТИМОЛОГІЯ
варіа́нт
запозичення з французької мови;
фр. variante походить від лат. varians, -ntis, дієприкметника від дієслова vario «роблю пістрявим, урізноманітнюю, змінюю», пов’язаного з varius «різноманітний, різнобічний, капризний», яке виникло, на думку Перссона, на основі *uă-ro- від іє. *ua- «вертіти»;
р. болг. вариа́нт, бр. варыя́нт, п. wariant, ч. varianta, слц. variant, вл. warianta, м. варија́нта, схв. варија́нта, слн. variánta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
варіа́ція
варіюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| варыя́нт | білоруська |
| вариа́нт | болгарська |
| warianta | верхньолужицька |
| *ua- «вертіти» | індоєвропейська |
| varians | латинська |
| варија́нта | македонська |
| wariant | польська |
| вариа́нт | російська |
| варија́нта | сербохорватська |
| variant | словацька |
| variánta | словенська |
| variante | французька |
| varianta | чеська |
| -ntis | ? |
| vario «роблю пістрявим, урізноманітнюю, змінюю» | ? |
| varius «різноманітний, різнобічний, капризний» | ? |
| *uă-ro- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України