ВАПНЯКОВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ва́пно́
псл. ѵарьnо, похідне від ѵарь «фарба»;
споріднене з прус. woapis «фарба», лтс. vãpe «глазур»;
менш імовірна припущувана (Преобр. І 64; Фасмер ГСЭ 2, 294; З, 42; Machek ESJČ 677) можливість походження від гр. βαφή «забарвлення»;
р. [ва́пна, ва́пно], бр. ва́пна, др. вапь «фарба», вапьно «вапно», п. вл. нл. wapno, ч. слц. vápno, схв. ва́пно «вапно», [ја́пно] «тс.», слн. áрnо;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вапаці́й
«тс.»
вапе́льник
«той, що готує вапно»
вапе́нник
«тс.; продавець вапна Пі»
ва́пень
«кальцій»
ва́пна
вапнець
«калій»
вапни́стий
«багатий на вапно»
вапни́ти
вапни́ще
«вапнякова копальня»
вапно́к
«окис кальцію»
вапнува́ти
ва́пня
вапня́к
вапняко́вий
вапня́не́ць
«вапнистий шпат»
вапня́ний
вапня́ник
«вапняковий шар землі»
вапняни́ця
«тс.»
вапня́нка
«тс.»
вапня́р
вапня́рка
«піч для випалювання вапна; [яма з вапном Пі]»
вапня́стий
Івапни́ця
«вапняк»
лапно́
оваплити
«поштукатурити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ва́пна | білоруська |
| wapno | верхньолужицька |
| βαφή «забарвлення» | грецька |
| вапь «фарба» | давньоруська |
| vãpe «глазур» | латиська |
| wapno | нижньолужицька |
| wapno | польська |
| ѵарьnо | праслов’янська |
| woapis «фарба» | прусська |
| ва́пна | російська |
| ва́пно «вапно» | сербохорватська |
| vápno | словацька |
| áрnо | словенська |
| ва́пно | українська |
| вапьно «вапно» | українська |
| ја́пно «тс.» | українська |
| vápno | чеська |
| ѵарь «фарба» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України