ВАНДАЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ванда́л
запозичено з латинської мови, можливо, через французьку (фр. vandale) або німецьку (н. Wandal);
лат. Vandalus «людина з племені вандалів; (перен.) варвар, що нищить культурні цінності» походить від назви східногерманського племені, пов’язаної з нвн. wandern «бродити», англ. wander «тс.»;
означає буквально «кочовик»;
р. бр. ванда́л, п. wandal, ч. слц. vandal, болг. вандалин, схв. вàндал, вандали́зам,ванда́лство, слн. vandál;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вандалі́зм
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wander «тс.» | англійська |
| ванда́л | білоруська |
| вандалин | болгарська |
| Vandalus «людина з племені вандалів; (перен.) варвар, що нищить культурні цінності» | латинська |
| wandern «бродити» | нововерхньонімецька |
| wandal | польська |
| ванда́л | російська |
| вàндал | сербохорватська |
| vandal | словацька |
| vandál | словенська |
| вандали́зам | українська |
| ванда́лство | українська |
| vandal | чеська |
| буквально «кочовик» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України