ВАН — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. (о)gaviti, пов’язане чергуванням голосних з *govьno «бруд»;

др. огавити «потривожити», огавие «досада, неспокій», п. [ohawny] «огидний, бридкий», ч. ohavný «тс.», слц. ohavný «тс.; потворний», схв. о̏га̄ван «бридкий, огидний, ненависний», слн. [ogа́ven] «бридкий, огидний», [ogа́vni] «тс.», [ogа́viti] «викликати огиду», стсл. огавити «потурбувати»;

псл. *edьnostajьnъ, утворене з основ числівника *edьnъ «один» і дієслова *stajati «ставати»;

думка (Sławski I 550) про запозичення українських і білоруських слів з польської мови недостатньо обґрунтована;

р. [односта́нка] «жіноча сорочка з однієї тканини», бр. аднаста́йны «одноманітний, монотонний, однорідний», п. jednostajny «одноманітний, рівномірний», ч. jednostejný «одноманітний, цілком рівний», ст. jednostаjný «тс.; простий», слц. jednostаjný «безперервний», болг. єдноста́вен «який складається з однієї частини; [безперервний]», м. едноставен «простий», схв. jе̏дноста̄ван, слн. enostа́ven «тс.»;

запозичено з німецької мови, можливо, через польську;

н. Wánne походить від лат. vannus «віялка» за схожістю форми, кругловидовженої;

лат. vannus пов’язують з ventilāre «віяти зерно на току», що є похідним від ventus «вітер», спорідненого з псл. větrъ, укр. ві́тер;

р. бр. ва́нна, п. wanna, ч. vana, слц. vaňa, вл. wan, wanja, болг. ва́на;