ВАЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вал «насип»
запозичено з середньоверхньонімецької мови, можливо, через польську;
свн. wal «насип» (нвн. Wall «тс.») походять від лат. vallum «вал табору», спорідненого з укр. вали́ти;
припускається (Фасмер І 268) можливість запозичення через польську мову безпосередньо з латинської;
р. бр. болг. вал, др. валъ, п. wał, ч. слц. val;
Фонетичні та словотвірні варіанти
валкува́ти
«згрібати у валки»
вало́к
«покіс»
за валом
(1545)
підва́л
підва́ла
підва́лина
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вал | білоруська |
| вал | болгарська |
| валъ | давньоруська |
| vallum «вал табору» | латинська |
| wał | польська |
| вал | російська |
| wal «насип» (нвн. Wall «тс.») | середньоверхньнімецька |
| val | словацька |
| вали́ти | українська |
| val | чеська |
вал «грубі нитки»
очевидно, похідне від вали́ти (див.);
р. [вал] «груба пряжа з одергів, вживана для сіток і ряден; сукані одерги, вживані для ткання попон»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
валіве́ць
«чотири пасма, 120 ниток Mo; жмут грубої пряжі розміром 3--6 паем Me»
валі́вці́
«мотки з одергів, клоччя, що йдуть на валовину»
валов'я́ний
«тс.»
вало́ви́й
«з валовини, з грубих ниток»
валови́на
«груба пряжа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вал «груба пряжа з одергів, вживана для сіток і ряден; сукані одерги, вживані для ткання попон» | російська |
| вали́ти | ? |
бульбо́ка «глибоке місце в річці»
запозичення з молдавської мови;
молд. булбоа́кэ «вир, ковбаня», булбо́анэ «тс.», як і рум. bulboácă, bulboánă «тс.», пов’язуються через проміжні форми булбу́к (bulbúc) «булька», булбука́ (bulbucá) «пузиритися» з нар.-лат. *volvicāre «вертіти, крутити», похідним від volvere «тс.», спорідненого з дінд. válati «обертається», псл. ѵаlъ, valiti, укр. вал, вали́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бульбо́ня
«баюра, калюжа, яма під водою»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| válati «обертається» | давньоіндійська |
| булбоа́кэ «вир, ковбаня» | молдавська |
| *volvicāre «вертіти, крутити» | народнолатинська |
| ѵаlъ | праслов’янська |
| bulboácă | румунська |
| вал | українська |
| булбо́анэ «тс.» | ? |
| bulboánă «тс.» | ? |
| булбу́к «булька» (bulbúc) | ? |
| булбука́ «пузиритися» (bulbucá) | ? |
| volvere «тс.» | ? |
| valiti | ? |
| вали́ти | ? |
Валенти́н
лат. Valentiānus, Valentinus (чоловіче ім’я) походить від дієслова valēre «бути сильним, мати значення, коштувати», спорідненого з гот. waldan «вистачати», двн. waltan «управляти», можливо, також лит. valdýti «володіти, правити», псл. *volděti, укр. володіти;
через старослов’янську і, далі, грецьку мову (гр. Βαλεντĩνος, Ουαλεντĩνος) запозичено з латинської;
р. болг. Валенти́н, бр. Валянці́н, п. Walenty, ч. Valentin, слц. слн. Valentín, стсл. Валеɴътиɴъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Валенти́на
Ва́лько́
Валя
Леванти́на
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Валянці́н | білоруська |
| Валенти́н | болгарська |
| waldan «вистачати» | готська |
| waltan «управляти» | давньоверхньонімецька |
| Valentiānus | латинська |
| valdýti «володіти, правити» | литовська |
| Walenty | польська |
| *volděti | праслов’янська |
| Валенти́н | російська |
| Valentín | словацька |
| Valentín | словенська |
| Валеɴътиɴъ | старослов’янська |
| володіти | українська |
| Valentin | чеська |
| valēre «бути сильним, мати значення, коштувати» | ? |
вале́т
фр. valet (‹vaslet) «слуга, лакей; валет (у картах); (ст.) зброєносець» походить від слат. *vassulittum або *vassellittum, зменшеної форми до слат. vassus «слуга»;
запозичення з французької мови;
р. бр. вале́т, п. walet, болг. вале́(т);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вале́т | білоруська |
| вале́ (т) | болгарська |
| walet | польська |
| вале́т | російська |
| *vassulittum | середньолатинська |
| vassus «слуга» | середньолатинська |
| valet «слуга, лакей; валет (у картах); (ст.) зброєносець» (‹vaslet) | французька |
вали́ти «збивати донизу, руйнувати; рухатись масою»
іє. *uоl-/уеl› «крутити, вертіти, котити»;
споріднене з лит. volióti (võlioti) «катати», лтс. vàlât «катати, вертіти», дінд. vâlati «крутиться; повертається», valayati «котить, повертає», двн. wallan «кипіти, бурлити», нвн. wallen «тс.», лат. volvo «обертаю, качаю», гр. ἑλύω «згинаю, звиваю», алб. valë «хвиля»;
псл. valiti, valjati «крутити, вертіти, котити», пізніше «качати по землі, розкладати, руйнувати»;
р. вали́ть, валя́ть, бр. валі́ць, валя́ць, др. валити, валя́ти, п. walić, walac, ч. valiti, váleti, слц. valiť, váať, вл. walić, waleć, нл. waliś, walaś, болг. ва́лям, м. вали «валяє», схв. Ва́љати, слн. valíti, váljati, стсл. валити сѧ валгати сѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вал
«циліндр, що обертається; велика хвиля»
вале́жник
«бурелом»
валєнки
«суконні штани»
вали́ло
«сукновальня; дрючок Ж»
валівни́ця
«злива»
ва́ліж
«тс.»
валі́й
«сукновал»
ва́лка
«обоз»
валки́й
«пісний»
(про гончарну глину)
валови
«дуже лінивий»
(про биків)
вало́к
«качалка, частина грабель, борони»
ва́ло́м
валува́ти
«рухатись масою»
валу́н
валькува́ти
«робити стіни з вальків глини; обмазувати глиною; [викачувати, бити Бі]»
валькува́тий
«схожий на вальок»
валькува́то
«непевно, хитаючись»
(про ходу)
ва́льни́й
«густий, численний»
вальо́к
«качалка»
ва́льо́к
«кавалок (глини)»
валю́га
«ледар»
валю́ка
валю́х
«пиріг з картоплі і пшона»
валю́щий
ва́лява
«велика кількість; купи; руїни Ж; поле битви, вкрите трупами Ж»
валяка
«тс.; [непотрібна річ До]»
валяльник
валя́льня
ва́лянець
ва́ляний
ва́лянок
валя́ти
валя́щий
ви́вал
вива́лювати
«висолоплювати, витріщувати»
відва́л
відва́лка
(спец.)
відвальни́й
відва́льник
дова́люватися
зава́л
зава́ла
«нагромадження; [грозова хмара, буря ВеЗн; великий снігопад ВеБ, ВеЛ]»
завалий
«незграбний, неповороткий»
зава́лина
«яма, провалля в полі Me; руїна Ж; призьба; заноси»
зава́листий
«обвалистий; багатосніжний (про зиму)»
зава́листо
«багато снігу»
зава́лище
«руїна»
зава́лка
«завалювання; [жердина для закривання проходу у воротах Л]»
зава́лки
«припухлі залози Ж; ангіна Mo; скарлатина; дифтерит Я; запор Я»
зава́лля
зава́лочний
(спец.)
за́валь
зава́лько
«дуже багато, переповнено»
зава́льковий
«завалистий»
зава́льни́й
«якого є багато; великий; важкий; якого завалюють; ломовий (кінь) ЛЧерк; дорідний (хліб) ЛЧерк; з глибоким снігом (зима) ж; такий, куди звалюють»
зава́льник
зава́льно
«тс.»
завалювальний
завалю́ха
(хата)
завалющий
завалява
(снігу)
заваля́щий
зави́лькуватий
«лінивий, неповороткий»
звал
зва́ла
«велика кількість»
зва́лисько
зва́лище
зва́лка
«натовп, рукопашна сутичка»
звалови́тий
«неповороткий, незграбний»
зва́льний
зва́льщик
зва́лювальний
зваля́ння
(спец.)
зваля́ти
«збити з шерсті, пуху; недбало зробити; забруднити»
на́ва́л
нава́ла
нава́лка
(спец.)
нава́лочний
нава́льний
нава́льник
нава́льниця
«гроза, буря»
нава́лювальний
напова́л
обва́л
обва́лення
(спец.)
обва́листий
обва́лище
обва́лля
обва́льний
(землетрус)
одва́л
«обвал, падіння»
перева́л
(у т. ч. «[пропуск в оранці]» ЛЧерк)
перева́листий
перева́лка
перева́лки
«залишки від прядіння мички»
перева́лля
перевалок
«прохід»
перева́лочний
перева́льки
перева́лькуватий
перева́льний
перева́льцем
перева́льці
перева́льця
пова́ла
«стсля»
по́валець
«волосяний аркан»
пова́лина
«тс.»
пова́лом
«покотом»
пова́льний
«загальний, поголовний»
прива́л
прива́лок
«заглиблення біля комина для дрібних кухонних речей»
при́волок
«дошка, прикріплена спереду печі Ва; лавка, прироблена до лежанки Г; дошка біля печі для прикріплення полу Ж»
прова́л
прова́лина
прова́листий
«обривистий, стрімкий»
про́валля
про́валь
«провал»
проваля́ти
(спец.)
ро́зва́л
розва́лина
розва́листий
розва́лище
розва́лкуватий
розва́лля
ро́зваль
розва́льний
ро́звальні
ро́звальцем
розвалю́ка
розвалю́ха
ува́л
ува́листий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| valë «хвиля» | албанська |
| валі́ць | білоруська |
| ва́лям | болгарська |
| walić | верхньолужицька |
| waleć | верхньолужицька |
| ἑλύω «згинаю, звиваю» | грецька |
| wallan «кипіти, бурлити» | давньоверхньонімецька |
| vâlati «крутиться; повертається» | давньоіндійська |
| валити | давньоруська |
| volvo «обертаю, качаю» | латинська |
| vàlât «катати, вертіти» | латиська |
| volióti «катати» (võlioti) | литовська |
| вали «валяє» | македонська |
| waliś | нижньолужицька |
| walaś | нижньолужицька |
| wallen «тс.» | нововерхньонімецька |
| walić | польська |
| walac | польська |
| valiti | праслов’янська |
| вали́ть | російська |
| Ва́љати | сербохорватська |
| valiť | словацька |
| váať | словацька |
| valíti | словенська |
| váljati | словенська |
| валити сѧ валгати сѧ | старослов’янська |
| валя́ть | українська |
| валя́ць | українська |
| валя́ти | українська |
| valiti | чеська |
| váleti | чеська |
| *uоl-/уеl› «крутити, вертіти, котити» | ? |
| valayati «котить, повертає» | ? |
| valjati «крутити, вертіти, котити» | ? |
| пізніше «качати по землі, розкладати, руйнувати» | ? |
ві́блий «круглий, циліндричний»
очевидно, пов’язане з вал, вали́ти та ін;
споріднене з лит. apvalùs «круглий», лтс. apaԼš «тс.», aplis «коло»;
псл. *obьІъ‹*obѵьІъ;
на українському ґрунті виникло приставне в перед і на місці о в новозакритому складі;
р. о́блый, др. облъ, обьлъ, п. obły, ч. слц. oblý, вл. wobli, нл. hobli, болг. о́бъл, м. облина «випуклість», схв. ȍбао «овальний, круглий», слн. óbel «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́бель
«кругла колода»
ви́блий
«дуже високий»
вібла́к
«тс.»
ві́блиці
«округлі балки»
віблйці
«загорожа з круглих тонких балок»
вібло́
«дуга»
ві́бло
«циліндр»
віблова́тий
«циліндричний»
віблови́к
«в’юнок, Enchelys pupa»
(зоол.)
вібля́к
вібляки́
«тс.»
о́блий
«округлий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́бъл | болгарська |
| wobli | верхньолужицька |
| облъ | давньоруська |
| apaԼš «тс.» | латиська |
| apvalùs «круглий» | литовська |
| облина «випуклість» | македонська |
| hobli | нижньолужицька |
| obły | польська |
| *obьІъ‹*obѵьІъ | праслов’янська |
| ȍбао «овальний, круглий» | сербохорватська |
| oblý | словацька |
| óbel «тс.» | словенська |
| обьлъ | українська |
| oblý | чеська |
| вал | ? |
| вали́ти | ? |
| aplis «коло» | ? |
| о́блый | ? |
віл
псл. ѵоlъ, слов’янський новотвір, похідний від псл. valjati «каструвати», пор. укр. [валя́ти] «каструвати коней», конова́л, [ва́лах] «кастрований баран», р. [вал] «кастрований бик»;
менш переконливі зближення із словом вели́кий (Meillet Études 242; Walde– Hofm. II 857) на протилежність дрібній худобі, пор. гр. μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й), з дієсловом вола́ти, п. wołać «волати, кликати, гукати», як бик з буча́ти (Младенов 75), із словами во́ло, ч. vole «воло» і н. wellen, schwellen «набрякати, набухати» (Machek ESJČ 703–704), з етнонімом воло́х, нібито віл – «волоська худоба» (Преобр. І 95) тощо;
р. бр. болг. м. вол, др. волъ, п. wół, ч. vůl, слц. vôl, вл. нл. wół, полаб. vål, схв. вȏ, слн. vòl, стcсл. волъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вола́р
«волячий пастух»
вола́рити
«бути воловиком»
воли́стий
«подібний до вола»
воли́ще
волівня́
«волярня Ж; (зб.) воли»
волова́р
«волячий пастух»
воло́ви́к
«тс.»
воло́вина
волови́тий
«вайлуватий, повільний»
воло́вник
«хлів для волів»
воло́вня
«тс.»
воло́вщина
«податок із худоби»
воля́ка
воля́р
воля́рня
воля́чий
вораль
«воловик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вол | білоруська |
| вол | болгарська |
| wół | верхньолужицька |
| μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) | грецька |
| волъ | давньоруська |
| вол | македонська |
| wół | нижньолужицька |
| wellen | німецька |
| vål | полабська |
| wołać «волати, кликати, гукати» | польська |
| wół | польська |
| ѵоlъ | праслов’янська |
| valjati «каструвати» | праслов’янська |
| вал «кастрований бик» | російська |
| вол | російська |
| вȏ | сербохорватська |
| vôl | словацька |
| vòl | словенська |
| валя́ти «каструвати коней» | українська |
| vole «воло» | чеська |
| vůl | чеська |
| валя́ти «каструвати коней» | ? |
| конова́л | ? |
| ва́лах «кастрований баран» | ? |
| вели́кий | ? |
| μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) | ? |
| вола́ти | ? |
| бик | ? |
| буча́ти | ? |
| во́ло | ? |
| schwellen «набрякати, набухати» | ? |
| воло́х | ? |
| віл «волоська худоба» | ? |
| волъ | ? |
вовна́ «хвиля»
причинами для зникнення слова вовна́ в українській і його відповідників у білоруській, польській та інших слов’янських мовах могли стати омонімічні й паронімічні конфлікти з словом во́вна1;
іє. *uel- «повертати, валитися», звідки також вал, вали́ти;
псл. *ѵьḷna;
споріднене з лит. vilnìs, vilnià «хвиля», лтс. vilna, двн. wella, нвн. Welle, дінд. ūrmí-, ав. varəmi-, алб. válë «тс.»;
р. волна́, др. вълна, п. ст. wełna (жін. р.), wełn (чол. р.), ч. слц. vlna, болг. вълна́, стсл. влъна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мовна́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| varəmi- | авестійська |
| válë «тс.» | албанська |
| вълна́ | болгарська |
| wella | давньоверхньонімецька |
| ūrmí- | давньоіндійська |
| вълна | давньоруська |
| vilna | латиська |
| vilnìs | литовська |
| Welle | нововерхньонімецька |
| wełna (жін. р.), wełn (чол. р.) | польська |
| *ѵ | праслов’янська |
| волна́ | російська |
| vlna | словацька |
| vlna | чеська |
| вовна́ | ? |
| во́вна | ? |
| *uel- «повертати, валитися» | ? |
| вал | ? |
| вали́ти | ? |
| vilnià «хвиля» | ? |
| wełna (жін. р.), wełn (чол. р.) | ? |
| влъна | ? |
підва́л «приміщення під першим поверхом»
пов’язування з коренем вал- у значенні «падіння» (Булаховський Вибр. пр. ІІI 369), як і з вал «земляний насип» (Преобр. І 63), помилкове;
значення «приміщення під першим поверхом» (в українській мові, очевидно, з російської) розвинулось із значення «підвалина, лага»;
псл. podъvalъ «підкладений, підкочений предмет», пов’язане з podъvaliti «підкотити, підкласти», похідним від valiti «котити, качати по землі» (пор. укр. [підвали́ти] «підкотити» Нед, р. [подвали́ть] «тс.; підсунути, підкласти; підсипати», схв. подва́лити «підкласти, підкотити», слн. podvalíti «підсунути, підкинути»);
р. подва́л «підвал», [по́дваль] «щось підкинуте», бр. падва́л «підвал», падвалі́на «підвалина», п. podwalina «тс.», ч. podval «підвалина в стелі або стіні», слц. podval «шпала; [лага під підлогою]», болг. діал. м. по́двал «колода, підкладена під бочку», схв. по́двалак «те, що підкладається для укріплення»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підва́ла
«балка в основі дерев’яної стіни»
підва́лина
пі́двалок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| падва́л «підвал» | білоруська |
| падвалі́на «підвалина» | білоруська |
| по́двал «колода, підкладена під бочку» (діал.) | болгарська |
| по́двал «колода, підкладена під бочку» | македонська |
| podwalina «тс.» | польська |
| podъvalъ «підкладений, підкочений предмет» | праслов’янська |
| podъvaliti «підкотити, підкласти» | праслов’янська |
| valiti «котити, качати по землі» (пор. укр. [підвали́ти] «підкотити» Нед, р. [подвали́ть] «тс.; підсунути, підкласти; підсипати», схв. подва́лити «підкласти, підкотити», слн. podvalíti «підсунути, підкинути») | праслов’янська |
| подвали́ть | російська |
| подва́л «підвал» | російська |
| по́дваль «щось підкинуте» | російська |
| подва́лити | сербохорватська |
| по́двалак «те, що підкладається для укріплення» | сербохорватська |
| podval «шпала; [лага під підлогою]» | словацька |
| podvalíti | словенська |
| вал «земляний насип» | українська |
| podval «підвалина в стелі або стіні» | чеська |
хви́ля «водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні»
запозичене з німецької мови через посередництво польської;
н. Welle «хвиля, вал; циліндр» (свн. wëlle, дангл. wiella, дісл. velle, герм. *walljōn-) споріднене з псл. valъ, укр. вал;
вокалізм укр. хви́ля (на воді) виявляє вплив омонімічного хви́ля (часу) (Sławski I 217);
припускалося також, що вл. нл. wala «валок, циліндр» є власне слов’янським утворенням, спорідненим з valjati «валяти, валити» (А. Мука, див. Sławski I 217–218);
висловлювалася думка, що омонімічні хви́ля (на воді) і хви́ля (час) спільного походження (Bern. I 408);
н. Welle «хвиля», що продовжує іє. *vel- «обертатися, крутитися», етимологічно споріднене з псл. *vül̥na «хвиля», valъ (Brückner 117);
бр. хва́ля, п. fala «хвиля»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ки́ля
схвильо́ваний
хвили́стий
хви́лити
хвилі́ти
хви́льний
хвильови́й
хвильча́стий
хвилюва́ти
хвилюва́тий
хвиля́стий
хвиля́тися
хвіля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хва́ля | білоруська |
| wala «валок, циліндр» | верхньолужицька |
| *vel- «обертатися, крутитися» | індоєвропейська |
| wala «валок, циліндр» | нижньолужицька |
| Welle «хвиля, вал; циліндр» (свн. wëlle, дангл. wiella, дісл. velle, герм. *walljōn-) | німецька |
| Welle «хвиля» | німецька |
| fala «хвиля» | польська |
| valъ | праслов’янська |
| *v «хвиля» | праслов’янська |
| вал | українська |
| хви́ля (на воді)(часу)(Sławski I 217) | українська |
| valjati «валяти, валити» | ? |
| хви́ля (на воді)(час)(Bern. I 408) | ? |
| valъ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України