ВАЛЬЦЮВАЛЬНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ва́льц́і
запозичення з німецької мови;
н. Wálze «каток» пов’язане з дієсловом walzen «крутитись»;
р. вальцы́, бр. Ва́льцы п. walec, ч. válcovati «викачувати», слц. valec, вл. нл. walca, болг. валц;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ва́ле́ць
вальців ник
вальцюва́льний
вальцюва́льник
вальцюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ва́льцы | білоруська |
| валц | болгарська |
| walca | верхньолужицька |
| walca | нижньолужицька |
| Wálze «каток» | німецька |
| вальцы́ | російська |
| valec | словацька |
| válcovati «викачувати» | чеська |
| walzen «крутитись» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України