ВАЛЬСОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
вальс
очевидно, запозичено з французької мови через російську (діалектна форма – через польську);
фр. valse походить від н. Walzer (назва танцю; буквально «той, що крутиться»), похідного від walzen «крутитися», пов’язаного з двн. walzan, дісл. velta, гот. waltjan «тс.», нвн. wallen «бурлити, кипіти», псл. valiti, укр. вали́ти;
р. бр. вальс, п. walc, ч. слц. valčík, вл. walčik, болг. валс, м. валс, валцер, схв. вàлцер, вȁлс, слн. válček;
Фонетичні та словотвірні варіанти
валець
вальсува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вальс | білоруська |
валс | болгарська |
walčik | верхньолужицька |
waltjan «тс.» | готська |
walzan | давньоверхньонімецька |
velta | давньоісландська |
валс | македонська |
Walzer (назва танцю; буквально «той, що крутиться») | німецька |
wallen «бурлити, кипіти» | нововерхньонімецька |
walc | польська |
valiti | праслов’янська |
вальс | російська |
вàлцер | сербохорватська |
valčík | словацька |
válček | словенська |
вали́ти | українська |
валцер | українська |
вȁлс | українська |
valse | французька |
valčík | чеська |
walzen «крутитися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України