ВАЛЬС — ЕТИМОЛОГІЯ
вальс
очевидно, запозичено з французької мови через російську (діалектна форма – через польську);
фр. valse походить від н. Walzer (назва танцю; буквально «той, що крутиться»), похідного від walzen «крутитися», пов’язаного з двн. walzan, дісл. velta, гот. waltjan «тс.», нвн. wallen «бурлити, кипіти», псл. valiti, укр. вали́ти;
р. бр. вальс, п. walc, ч. слц. valčík, вл. walčik, болг. валс, м. валс, валцер, схв. вàлцер, вȁлс, слн. válček;
Фонетичні та словотвірні варіанти
валець
вальсува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вальс | білоруська |
| валс | болгарська |
| walčik | верхньолужицька |
| waltjan «тс.» | готська |
| walzan | давньоверхньонімецька |
| velta | давньоісландська |
| валс | македонська |
| Walzer (назва танцю; буквально «той, що крутиться») | німецька |
| wallen «бурлити, кипіти» | нововерхньонімецька |
| walc | польська |
| valiti | праслов’янська |
| вальс | російська |
| вàлцер | сербохорватська |
| valčík | словацька |
| válček | словенська |
| вали́ти | українська |
| валцер | українська |
| вȁлс | українська |
| valse | французька |
| valčík | чеська |
| walzen «крутитися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України