ВАЛЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ

вале́т

запозичення з французької мови;
фр. valet (‹vaslet) «слуга, лакей; валет (у картах); (ст.) зброєносець» походить від слат. *vassulittum або *vassellittum, зменшеної форми до слат. vassus «слуга»;
р. бр. вале́т, п. walet, болг. вале́(т);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вале́т білоруська
вале́ (т) болгарська
walet польська
вале́т російська
*vassulittum середньолатинська
vassus «слуга» середньолатинська
valet «слуга, лакей; валет (у картах); (ст.) зброєносець» (‹vaslet) французька

хлап «валет у картах»

запозичення із західнослов’янських мов, найімовірніше, зі словацької або чеської;
назва карти виникла як семантична калька назви вале́т від фр. valet «слуга, лакей; валет (у картах); (ст.) зброєносець»;
р. [хлап], др. хлапъ «холоп, слуга, раб», п. chłop «селянин», ч. chlap, [chlop] «мужик», слц. chlap «чоловік», болг. хлапа́к, хлапе́ «хлопчисько, підліток», схв. хла̏п «холоп, чоловік», слн. hlápec «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хлапа́к болгарська
хлапъ «холоп, слуга, раб» давньоруська
chłop «селянин» польська
хлап російська
п «холоп, чоловік» сербохорватська
chlap «чоловік» словацька
hlápec «тс.» словенська
chlop «мужик» українська
хлапе́ «хлопчисько, підліток» українська
valet «слуга, лакей; валет (у картах); (ст.) зброєносець» французька
chlap чеська
вале́т ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України