ВАЛЕРІАНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

через старослов’янську мову запозичено з латинської;

лат. Valerius (чоловіче ім’я), Valeriānus «Валеріїв» (присвійне) утворено на основі дієслова valēre «бути сильним, здоровим, фізично спроможним на щось»;

р. Валериа́н, Вале́рий, бр. Валяр’я́н, Вале́рый, п. Walerjan, ч. Valerián, Valérie, слц. Valeriján, Valér, болг. Валериа́н, Вале́ри, слн. Valerijan, Valerij, стсл. Валериганъ, Оуалерій;

запозичено з французької або латинської мови;

фр. valériane походить від слат. valeriāna, яке виводять від назви місцевості Valeria в Паннонії, звідки походить рослина, або від Valerius, імені середньовічного лікаря, що відкрив цілющі властивості цієї рослини;

р. Валериа́на, бр. валяр’я́н, валяр’я́нка, п. waleriana, ч. Baldrián, слц. Valeriána, болг. валериа́н, м. валерија́н, валерија́на, схв. валерија́на, слн. báldrijan;

результат фонетичної видозміни літературної назви валеріа́на, зближеної з особовим ім’ям Овер’я́н, Авер’я́н;

пор. інші подібні зближення у формах [валеріан, маріян] «тс.»;

результат видозміни назви валеріа́на, зближеної з Марі́я;