ВАКУУМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ва́куум
запозичення з латинської мови;
лат. vacuum «пустота, порожнява», як калька гр. κενόν «порожнє» (Klein 1686), утворено на основі прикметника vacuum «порожнє», форми с. р. від vacuus «порожній», пов’язаного з дієсловом vacare «бути вільним, пустим»;
р. бр. болг. м. схв. ва́куум, ч. vakuum, слц. vakuum, вл. wakuum;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ва́куум | білоруська |
| ва́куум | болгарська |
| wakuum | верхньолужицька |
| κενόν «порожнє» | грецька |
| vacuum «пустота, порожнява» | латинська |
| ва́куум | македонська |
| від vacuus «порожній» | російська |
| ва́куум | російська |
| ва́куум | сербохорватська |
| vakuum | словацька |
| vakuum | чеська |
| vacuum «порожнє» | ? |
| від vacuus «порожній» | ? |
| vacare «бути вільним, пустим» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України