ВАЙЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

вайло́ «неповоротка, незграбна, повільна людина»

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з вали́ти(ся), валя́ти(ся) через проміжну форму *вальло з дисиміляцією першого л;
пор. [валю́ка] «ледар», [зава́лий] «незграбний», [зава́лькуватий] «лінивий, неповороткий», р. у́валень;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вайло́м «натовпом, валом»
вайлува́тий
вайлюка «тс.»
валови́тий «вайлуватий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
у́валень російська
вали́ти ?
ся ?
валя́ти ?
ся ?
вальло ?
валю́ка «ледар» ?
зава́лий «незграбний» ?
зава́лькуватий «лінивий, неповороткий» ?

ва́йло «ой, лихо»

запозичення з румунської мови;
рум. aoleó, aoléu «тс.» є, очевидно, вигуком афективного походження;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вайлов
вайльо́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
aoleó румунська
aoléu «тс.» ?

байло́ (лайл.)

неясне;
можливо, пов’язане з [ба́йла] «ворожбит», р. [ба́йло] «базіка», похідними від ба́яти;
може розглядатись і як результат контамінації слів [байта́ло] «нероба, волоцюга» і вайло́ «тюхтій, телепень»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ба́йло «базіка» російська
ба́йла «ворожбит» ?
ба́яти ?
байта́ло «нероба, волоцюга» ?
вайло́ «тюхтій, телепень» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України