БІСНУВАТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

біс «чорт; [шал, скаженість ВеУг]»

псл. běsъ ‹ *boids- (‹iє. *bhoidh-), очевидно, пов’язане з bojati sę «боятися»;
у такому разі споріднене з лит. baisà «страх», baisùs «жахливий, бридкий», лат. foedus «бридкий», гр. πίθηκος «мавпа» та ін;
менш переконливе зведення (Moszyński PZJP 191 – 192) до іє. *bhōs- «блищати, світити» і пов’язування з дінд. bhāsati «блищить», bhāsa «світло, блиск», як і зіставлення (Ильинский РФВ 65, 215–216) з бо́сий;
р. м, бес, др. бѣсъ, п. bies, ч, вл. нл. ст. běs, слц. bes, болг. бяс, схв. бȇс «лють, злість, шал», слн. bés, стсл. бѣсъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бісеня́
біси́тель «чорт, який сварить людей між собою»
біси́ти
біси́ця
біснува́тий
біснува́тися
бісо́вщина
бісо́та «нечиста сила»
бісу́рка «тс.»
бішений «дурман, Datura stramonium L.» (у виразі [бішені огірки (бот.)
бси́ха «чортиця»
добі́са
достобі́са
забісо́ваний
збіс «шал, скаженість»
збі́са «багато»
збісині́ти
збіснова́тіти
збіші́лість
обі́сіти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бяс болгарська
běs верхньолужицька
πίθηκος «мавпа» грецька
bhāsati «блищить» давньоіндійська
бѣсъ давньоруська
*bhōs- «блищати, світити» індоєвропейська
foedus «бридкий» латинська
baisà «страх» литовська
běs нижньолужицька
bies польська
běsъ праслов’янська
м російська
бȇс «лють, злість, шал» сербохорватська
bes словацька
bés словенська
бѣсъ старослов’янська
бес українська
ч українська
*bhoidh- ?
«боятися» ?
baisùs «жахливий, бридкий» ?
bhāsa «світло, блиск» ?
сий ?
běs ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України