БІСНУВАТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
біс «чорт; [шал, скаженість ВеУг]»
псл. běsъ ‹ *boids- (‹iє. *bhoidh-), очевидно, пов’язане з bojati sę «боятися»;
у такому разі споріднене з лит. baisà «страх», baisùs «жахливий, бридкий», лат. foedus «бридкий», гр. πίθηκος «мавпа» та ін;
менш переконливе зведення (Moszyński PZJP 191 – 192) до іє. *bhōs- «блищати, світити» і пов’язування з дінд. bhāsati «блищить», bhāsa «світло, блиск», як і зіставлення (Ильинский РФВ 65, 215–216) з бо́сий;
р. м, бес, др. бѣсъ, п. bies, ч, вл. нл. ст. běs, слц. bes, болг. бяс, схв. бȇс «лють, злість, шал», слн. bés, стсл. бѣсъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бісеня́
біси́тель
«чорт, який сварить людей між собою»
біси́ти
біси́ця
біснува́тий
біснува́тися
бісо́вщина
бісо́та
«нечиста сила»
бісу́рка
«тс.»
бішений
«дурман, Datura stramonium L.»
(у виразі [бішені огірки (бот.)
бси́ха
«чортиця»
добі́са
достобі́са
забісо́ваний
збіс
«шал, скаженість»
збі́са
«багато»
збісині́ти
збіснова́тіти
збіші́лість
обі́сіти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бяс | болгарська |
| běs | верхньолужицька |
| πίθηκος «мавпа» | грецька |
| bhāsati «блищить» | давньоіндійська |
| бѣсъ | давньоруська |
| *bhōs- «блищати, світити» | індоєвропейська |
| foedus «бридкий» | латинська |
| baisà «страх» | литовська |
| běs | нижньолужицька |
| bies | польська |
| běsъ | праслов’янська |
| м | російська |
| бȇс «лють, злість, шал» | сербохорватська |
| bes | словацька |
| bés | словенська |
| бѣсъ | старослов’янська |
| бес | українська |
| ч | українська |
| *bhoidh- | ? |
| sę «боятися» | ? |
| baisùs «жахливий, бридкий» | ? |
| bhāsa «світло, блиск» | ? |
| сий | ? |
| běs | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України