БІЛУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язане з бі́лий;

первісно могло стосуватися білої деревини, яка відкривається після очищення від кори;

менш вірогідним є припущення (Мартынаў Белар. лінгв. 1, 16), нібито основа běl- y цьому випадку мала давнє значення «чистий»;

р. белова́ть, бр. бялі́щь «знімати кору; знімати шкуру з забитої тварини», п. bielić «знімати шкуру з забитої тварини», слц. bieliť «очищати від лушпиння», вл. bělic «тс.», нл. běliś «тс.; знімати шкуру з забитої тварини», болг. бе́ля «очищаю від лушпиння, лущу; здираю кору», м. бели «здирає кору, очищає від лушпиння», схв. бé· лити «очищати від лушпиння, лущити, [здирати кору]», слн. belíti «знімати лико, [усувати кору, шкуру]»;