БІДОЛАКА — ЕТИМОЛОГІЯ
бідола́ха
Потебня (РФВ 1882 VII 70) розглядав як похідне утворення від основи бід- із суфіксами -ол- і -аг-;
тлумачення (Львов BKP IV 167–169) як складного утворення з основ бід-(а) і лаг-/лог-, лег-, пор. р. сулага «дерев’яні столярні лещата», тобто як «людина, що лежить у біді (з бідою)», сумнівне;
р. бедола́га, бедола́ха (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
бідала́ка
бідола́га
бідола́йчик
бідола́к
бідола́ка
бідола́х
бідола́шка
бідора́ка
бідора́ха
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сулага «дерев’яні столярні лещата» | російська |
| бедола́га | російська |
| бедола́ха (з укр.) | українська |
| бід- | ? |
| ол- | ? |
| аг- | ? |
| бід- | ? |
| а | ? |
| лаг- | ? |
| лог- | ? |
| лег- | ? |
| сулага «дерев’яні столярні лещата» | ? |
| як «людина, що лежить у біді (з бідою)» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України