БІДИЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

біда́

псл. běda;
споріднене з лит. bėdà «біда, горе», лтс. beda «тс.», лит. bãdas «голод», лтс. bads «тс.», дінд. badhate «гонить, витісняє, утискує», badhaḥ «труднощі, страждання»;
іноді в цьому зв’язку згадуються псл, bodǫ «колю», лит. bèsti (bedù) «колоти, копати», badýti «тс.», лтс. best (bedu) «копати, поховати», badīt «колоти, бити» (Mühl.– Endz. І 248; Kalima Neuphilol. Mitt. 51, 38–39);
помилково сюди ж відносять р. убеди́ть, гот. baidjan «примушувати», двн. beitten «тс.», алб. bē «присяга» (з *bhoidh-);
р. болг. беда́, бр. Бяда́, др. бѣда, п. bieda, ст. biada, ч. bída «злидні, нужда», слц. bieda, вл. нл. běda, м. схв. бе́да, слн. béda, стсл. бѣда;
Фонетичні та словотвірні варіанти

біда́га
біда́к
біда́ками «нарікати»
біда́р
біда́рство
біда́ха
біда́цтво
бідачи́сько
біда́чка
біда́шний
біди́ло
біди́ти «бідувати»
бідіва́ти
бі́дкатися
бідкува́ти
бі́дний
бі́дник
бідни́ти «збіднювати»
бі́дни́ця
біднівство́
бідні́ти
бідні́шати
бідно́та́
бідночі́я «біднота»
бі́дня́
бідня́га
бідня́к
бідня́ка
бідня́тко
бідня́цтво
бідо́вий
бідо́та
бідо́шка
біду́шка
бідя́га
бідяни́й
збідо́ваний
небеди́ «непогано»
перебідкатися «перебідувати»
побіда́ш «бідолаха»
побіде́нник «тс,»
побіди́ти «скривдити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
«присяга» (з *bhoidh-) албанська
Бяда́ білоруська
беда́ болгарська
běda верхньолужицька
baidjan «примушувати» готська
beitten «тс.» давньоверхньонімецька
badhate «гонить, витісняє, утискує» давньоіндійська
бѣда давньоруська
beda «тс.» латиська
bads «тс.» латиська
best «копати, поховати» (bedu) латиська
bėdà «біда, горе» литовська
bãdas «голод» литовська
bèsti «колоти, копати» (bedù) литовська
бе́да македонська
běda нижньолужицька
bieda польська
běda праслов’янська
убеди́ть російська
беда́ російська
бе́да сербохорватська
bieda словацька
béda словенська
бѣда старослов’янська
bída «злидні, нужда» чеська
badhaḥ «труднощі, страждання» ?
bodǫ «колю» ?
badýti «тс.» ?
badīt «колоти, бити» ?
biada ?

біди́ти «лаяти, ганьбити»

псл. běditi «умовляти; обмовляти, ганьбити»;
позбавлене підстав пов’язування з біда́ «лихо» (Фасмер–Трубачев І І42; Шанский ЭСРЯ І 2, 68; ЭССЯ 2, 56–57, та ін.);
іє. *bhoidh- «розмовляти, домовлятися, переконувати, обмовляти»;
споріднене з гот. baidjan «змушувати», дісл. beiða «просити, вимагати, змушувати», дангл. baedan «тс.», лат. foedus «угода, договір, союз», алб. бē (‹*bhoidha) «присяга»;
р. убеди́ть «переконати, умовити», др. бѣдити «переконувати», бѣда «примус», ч. nabízeti (nabídnouti) «пропонувати», pobízeti (pobídnouti) «запрошувати», vybízeti (vybídnouti) «пропонувати, просити, запрошувати», ст. poběditi «примушувати, запрошувати», болг. бедя́ «зводжу наклеп», убежда́вам, убедя́ «переконую; зводжу наклеп», м. беди «зводить наклеп», схв. бе́да «наклеп», бе́дити «зводити наклеп», стсл. бѣдити «примушувати, умовляти, переконувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

біду́лі «брехуни?»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бē «присяга» (‹*bhoidha) албанська
бедя́ «зводжу наклеп» болгарська
baidjan «змушувати» готська
baedan «тс.» давньоанглійська
beiða «просити, вимагати, змушувати» давньоісландська
бѣдити «переконувати» давньоруська
*bhoidh- «розмовляти, домовлятися, переконувати, обмовляти» індоєвропейська
foedus «угода, договір, союз» латинська
беди «зводить наклеп» македонська
běditi «умовляти; обмовляти, ганьбити» праслов’янська
убеди́ть «переконати, умовити» російська
бе́да «наклеп» сербохорватська
бѣдити «примушувати, умовляти, переконувати» старослов’янська
бѣда «примус» українська
убежда́вам українська
убедя́ «переконую; зводжу наклеп» українська
бе́дити «зводити наклеп» українська
nabízeti «пропонувати»«запрошувати»«пропонувати, просити, запрошувати» (nabídnouti)(pobídnouti)(vybídnouti) чеська
pobízeti «пропонувати»«запрошувати»«пропонувати, просити, запрошувати» (nabídnouti)(pobídnouti)(vybídnouti) чеська
vybízeti «пропонувати»«запрошувати»«пропонувати, просити, запрошувати» (nabídnouti)(pobídnouti)(vybídnouti) чеська
біда́ «лихо» ?
poběditi «примушувати, запрошувати» ?

аутодафе́

лат. fidēs «віра», fīdo «вірю, покладаюсь» споріднені з гр. πείθομαι «слухаюсь», псл. běditi «переконувати», укр. [біди́ти] «лаяти»;
запозичення з французької мови;
фр. autodafé «тс.» походить від порт. auto-da-fe «акт віри», що відповідає лат. actus fidei «тс.»,;
р. болг. аутодафе́, бр. аўтадафэ́, п. autodafe, ч. слц. autodafé, схв. аутодàфē, слн. avtodafé;
Фонетичні та словотвірні варіанти

автодафе́ «прилюдне спалення єретиків та єретичних книжок за присудом інквізиції»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аўтадафэ́ білоруська
аутодафе́ болгарська
πείθομαι «слухаюсь» грецька
fidēs «віра» латинська
actus fidei «тс.» латинська
autodafe польська
auto-da-fe «акт віри» португальська
běditi «переконувати» праслов’янська
аутодафе́ російська
аутодàфē сербохорватська
autodafé словацька
avtodafé словенська
біди́ти «лаяти» українська
autodafé «тс.» французька
autodafé чеська
fīdo «вірю, покладаюсь» ?

федера́ція «форма державного устрою; союзна держава; союз, об’єднання»

фр. fédératiоn, н. Föderаtión, англ. federation походять від пізньолат. foederātiо «союз», утвореного від лат. foederātus «союзний», похідного від foedus (род. в. foedе̄ris ) «союз, угода», що пов’язане з лат. fīdo «вірю, довіряю, покладаюся», спорідненим з гр. πείϑω «переконую», алб. bе̄ «клятва, присяга», укр. [біди́ти] «лаяти, ганьбити»;
запозичення із західноєвропейських мов;
р. болг. федера́ция, бр. федэра́цыя, п. fеderаcjа, ч. federace, слц. fedеráciа, м. схв. федера́циjа, слн. federácijа;
Фонетичні та словотвірні варіанти

федералі́зм
федералі́ст
федера́льний
федера́т (іст.)
федерати́вний
федерува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
bе̄ «клятва, присяга» албанська
federation англійська
федэра́цыя білоруська
федера́ция болгарська
πείϑω «переконую» грецька
foederātus «союзний» латинська
foedus «союз, угода» латинська
fīdo «вірю, довіряю, покладаюся» латинська
foedе̄ris род. в. латинська
федера́циjа македонська
Föderаtión німецька
foederātiо «союз» пізньолатинська
fеderаcjа польська
федера́ция російська
федера́циjа сербохорватська
fedеráciа словацька
federácijа словенська
біди́ти «лаяти, ганьбити» українська
fédératiоn французька
federace чеська

пі́зма «ненависть, мстивість, злість; зло, несправедливість»

запозичення з румунської мови;
рум. pízmă «заздрість, злість» походить від болг. м. пи́зма «ненависть, упертість», схв. пѝзма «тс.», які зводяться до гр. πεĩσμα «упертість, настирливість», пов’язаного з πείϑω «переконую, вмовляю», спорідненим з лат. fīdo «вірю, довіряю, покладаюся», псл. běditi «умовляти, ганьбити», р. убеди́ть «переконати», укр. [біди́ти] «лаяти, ганьбити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пізли́вий «ненависний, мстивий»
пі́змо
пізмува́ти «злитися, ненавидіти»
пі́зна
пі́зьма «тс. Нед; завзяття; невдоволення О»
по́зна «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пи́зма «ненависть, упертість» болгарська
πεĩσμα «упертість, настирливість» грецька
πείϑω «переконую, вмовляю» грецька
fīdo «вірю, довіряю, покладаюся» латинська
пи́зма «ненависть, упертість» македонська
běditi «умовляти, ганьбити» праслов’янська
убеди́ть «переконати» російська
pízmă «заздрість, злість» румунська
пѝзма «тс.» сербохорватська
біди́ти «лаяти, ганьбити» українська

убіди́ть(ся) «переконати(ся)»

запозичення з російської мови;
р. убеди́ть(ся) «переконати(ся)» є префіксальним утворенням від др. бѣдити «переконувати», з яким пов’язане укр. [біди́ти] «лаяти, ганьбити» Ж;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вбіди́ть «тс.» (ся)] тж
вбіжда́ть «тс.» (ся)] тж
убіжда́ть «переконувати(ся)» (ся)] Чаб
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бѣдити «переконувати» давньоруська
убеди́ть «переконати(ся)» російська
біди́ти «лаяти, ганьбити» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України