БІД — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
біда́
псл. běda;
споріднене з лит. bėdà «біда, горе», лтс. beda «тс.», лит. bãdas «голод», лтс. bads «тс.», дінд. badhate «гонить, витісняє, утискує», badhaḥ «труднощі, страждання»;
іноді в цьому зв’язку згадуються псл, bodǫ «колю», лит. bèsti (bedù) «колоти, копати», badýti «тс.», лтс. best (bedu) «копати, поховати», badīt «колоти, бити» (Mühl.– Endz. І 248; Kalima Neuphilol. Mitt. 51, 38–39);
помилково сюди ж відносять р. убеди́ть, гот. baidjan «примушувати», двн. beitten «тс.», алб. bē «присяга» (з *bhoidh-);
р. болг. беда́, бр. Бяда́, др. бѣда, п. bieda, ст. biada, ч. bída «злидні, нужда», слц. bieda, вл. нл. běda, м. схв. бе́да, слн. béda, стсл. бѣда;
Фонетичні та словотвірні варіанти
біда́га
біда́к
біда́ками
«нарікати»
біда́р
біда́рство
біда́ха
біда́цтво
бідачи́сько
біда́чка
біда́шний
біди́ло
біди́ти
«бідувати»
бідіва́ти
бі́дкатися
бідкува́ти
бі́дний
бі́дник
бідни́ти
«збіднювати»
бі́дни́ця
біднівство́
бідні́ти
бідні́шати
бідно́та́
бідночі́я
«біднота»
бі́дня́
бідня́га
бідня́к
бідня́ка
бідня́тко
бідня́цтво
бідо́вий
бідо́та
бідо́шка
біду́шка
бідя́га
бідяни́й
збідо́ваний
небеди́
«непогано»
перебідкатися
«перебідувати»
побіда́ш
«бідолаха»
побіде́нник
«тс,»
побіди́ти
«скривдити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bē «присяга» (з *bhoidh-) | албанська |
| Бяда́ | білоруська |
| беда́ | болгарська |
| běda | верхньолужицька |
| baidjan «примушувати» | готська |
| beitten «тс.» | давньоверхньонімецька |
| badhate «гонить, витісняє, утискує» | давньоіндійська |
| бѣда | давньоруська |
| beda «тс.» | латиська |
| bads «тс.» | латиська |
| best «копати, поховати» (bedu) | латиська |
| bėdà «біда, горе» | литовська |
| bãdas «голод» | литовська |
| bèsti «колоти, копати» (bedù) | литовська |
| бе́да | македонська |
| běda | нижньолужицька |
| bieda | польська |
| běda | праслов’янська |
| убеди́ть | російська |
| беда́ | російська |
| бе́да | сербохорватська |
| bieda | словацька |
| béda | словенська |
| бѣда | старослов’янська |
| bída «злидні, нужда» | чеська |
| badhaḥ «труднощі, страждання» | ? |
| bodǫ «колю» | ? |
| badýti «тс.» | ? |
| badīt «колоти, бити» | ? |
| biada | ? |
біда́ «двоколка»
через польську мову запозичено з латинської;
лат. bīga «парна запряжка; запряжена парою колісниця», bīgae(*bi-jūgae) «тс.» є складним словом, утвореним з основ слів bis «двічі» і jūgum «ярмо», спорідненого з гр. ζυγόν «ярмо», гот. juk, нвн. Joch, англ. yoke, стсл. иго «тс.»;
в українській мові зазнало впливу з боку слів біда́ «злидні» і, можливо, байда́рка;
бр. бэда «двоколка», п.bida, bidka, biga, bieda «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
біда́рка
«тс.»
бі́дка
при́бідка
«поганий візок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| yoke | англійська |
| бэда «двоколка» | білоруська |
| juk | готська |
| ζυγόν «ярмо» | грецька |
| bīga «парна запряжка; запряжена парою колісниця» | латинська |
| Joch | нововерхньонімецька |
| иго «тс.» | старослов’янська |
| п.bida «тс.» | українська |
| bidka «тс.» | українська |
| biga «тс.» | українська |
| bieda «тс.» | українська |
| bīgae(*bi-jūgae) «тс.» | ? |
| bis «двічі» | ? |
| jūgum «ярмо» | ? |
| біда́ «злидні» | ? |
| байда́рка | ? |
біди́ти «лаяти, ганьбити»
позбавлене підстав пов’язування з біда́ «лихо» (Фасмер–Трубачев І І42; Шанский ЭСРЯ І 2, 68; ЭССЯ 2, 56–57, та ін.);
іє. *bhoidh- «розмовляти, домовлятися, переконувати, обмовляти»;
споріднене з гот. baidjan «змушувати», дісл. beiða «просити, вимагати, змушувати», дангл. baedan «тс.», лат. foedus «угода, договір, союз», алб. бē (‹*bhoidha) «присяга»;
псл. běditi «умовляти; обмовляти, ганьбити»;
р. убеди́ть «переконати, умовити», др. бѣдити «переконувати», бѣда «примус», ч. nabízeti (nabídnouti) «пропонувати», pobízeti (pobídnouti) «запрошувати», vybízeti (vybídnouti) «пропонувати, просити, запрошувати», ст. poběditi «примушувати, запрошувати», болг. бедя́ «зводжу наклеп», убежда́вам, убедя́ «переконую; зводжу наклеп», м. беди «зводить наклеп», схв. бе́да «наклеп», бе́дити «зводити наклеп», стсл. бѣдити «примушувати, умовляти, переконувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
біду́лі
«брехуни?»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бē «присяга» (‹*bhoidha) | албанська |
| бедя́ «зводжу наклеп» | болгарська |
| baidjan «змушувати» | готська |
| baedan «тс.» | давньоанглійська |
| beiða «просити, вимагати, змушувати» | давньоісландська |
| бѣдити «переконувати» | давньоруська |
| *bhoidh- «розмовляти, домовлятися, переконувати, обмовляти» | індоєвропейська |
| foedus «угода, договір, союз» | латинська |
| беди «зводить наклеп» | македонська |
| běditi «умовляти; обмовляти, ганьбити» | праслов’янська |
| убеди́ть «переконати, умовити» | російська |
| бе́да «наклеп» | сербохорватська |
| бѣдити «примушувати, умовляти, переконувати» | старослов’янська |
| бѣда «примус» | українська |
| убежда́вам | українська |
| убедя́ «переконую; зводжу наклеп» | українська |
| бе́дити «зводити наклеп» | українська |
| nabízeti «пропонувати»«запрошувати»«пропонувати, просити, запрошувати» (nabídnouti)(pobídnouti)(vybídnouti) | чеська |
| pobízeti «пропонувати»«запрошувати»«пропонувати, просити, запрошувати» (nabídnouti)(pobídnouti)(vybídnouti) | чеська |
| vybízeti «пропонувати»«запрошувати»«пропонувати, просити, запрошувати» (nabídnouti)(pobídnouti)(vybídnouti) | чеська |
| біда́ «лихо» | ? |
| poběditi «примушувати, запрошувати» | ? |
гули́біда «малинівка, вільшанка (?), Erithacus rubecula L.» (орн.)
складне утворення з основи дієслова [гули́ти] «дурити; заманювати» та іменника біда́, паралельне до [дурибаба] «волове очко», [дурисвіт] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гульбіда
«волове очко, Troglodytes troglodytes L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гули́ти «дурити; заманювати» | ? |
| біда́ | ? |
| дурибаба «волове очко» | ? |
| дурисвіт «тс.» | ? |
оби́да
загальноприйнятої етимології не має;
менш переконливе припущення (Преобр. I 627; Младенов 365; Mikl. EW 12; Schmidt KZ 23, 339; Uhlenbeck 189; Matzenauer LF 11, 337–338; Kalima Neuphilol. Mitt. 1948, 66–67, 1949, 225–226, 1950, 38–39; ZfSlPh 21, 94–95) про спорідненість з біда́;
пор. також р. зави́да «заздрість» (при дієслові зави́довать, пов’язаному з р. ви́деть, укр. ви́діти), р. [обизо́р] «сором, ганьба» (префіксальне утворення від зреть «бачити»), лат. invidia «заздрість, недоброзичливість» (при invidēre «заздрити, бажати зла», похідному від vidēre «бачити»), р. ненави́деть, укр. нена́видіти;
найбільш вірогідним є припущення про походження від дієслова *ob-viděti «дивитися мимо»;
псл. obida;
р. болг. оби́да, бр. [абі́да] (з р.?), др. обида, п. ст. obida, obyda, ч. слц. obida, стсл. обида;
Фонетичні та словотвірні варіанти
изобиджа́ти
изоби́дити
обиджа́ти
оби́ди́ти
оби́дливий
обидний
оби́дник
оби́дчивий
оби́дчик
обижа́ти
обі́дити
обі́дник
обі́дчик
обіжа́ти
обіжда́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| абі́да (з р.?) | білоруська |
| оби́да | болгарська |
| обида | давньоруська |
| invidia «заздрість, недоброзичливість» (при invidēre «заздрити, бажати зла», похідному від vidēre «бачити») | латинська |
| obida | польська |
| obyda | польська |
| obida | праслов’янська |
| зави́да «заздрість» (при дієслові зави́довать, пов’язаному з р. ви́деть, укр. ви́діти) | російська |
| обизо́р «сором, ганьба» (префіксальне утворення від зреть «бачити») | російська |
| ненави́деть | російська |
| оби́да | російська |
| obida | словацька |
| обида | старослов’янська |
| нена́видіти | українська |
| obida | чеська |
| біда́ | ? |
| також | ? |
| *ob-viděti «дивитися мимо» | ? |
| obida | ? |
| obyda | ? |
терпи́біда «жовтець їдкий, Ranunculus acer L.» (бот.)
складне слово, утворене з основ слів терпі́ти та біда́;
назва зумовлена дією рослини на шкіру, зокрема, при лікуванні пропасниці (свіжу траву товчуть і прикладають до руки, поки не утвориться пухир);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| терпі́ти | українська |
| біда́ | українська |
конфіденціа́льний «довірчий»
очевидно, через російське і польське посередництво запозичено з латинської мови;
лат. cōnfīdentia «довіра» пов’язане з cōnfīdo «твердо надіюсь, покладаюсь», утвореним за допомогою префікса com- (con-) «з-» від дієслова fīdo «вірю, покладаюсь», спорідненого з гр. πείθομαι «довіряю, покладаюсь; даю себе переконати», πείϑω «переконую», псл. běditi «спонукати», běda «біда», укр. біда́;
р. конфиде́нция «довіра», конфиденциальный, бр. канфідэнцыя́льны, п. konfidencjonalny, konfidencja «фамільярність», ст. «довірче повідомлення», ч. konfidence «довіра», konfidenciální, слц. konfidencia, konfidenciálny, болг. конфиде́нция «довірча розмова», конфиденциа́лен;
Фонетичні та словотвірні варіанти
конфіденці́йний
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| канфідэнцыя́льны | білоруська |
| конфиде́нция «довірча розмова» | болгарська |
| πείθομαι «довіряю, покладаюсь; даю себе переконати» | грецька |
| cōnfīdentia «довіра» | латинська |
| konfidencjonalny «фамільярність» | польська |
| konfidencja «фамільярність» | польська |
| běditi «спонукати» | праслов’янська |
| конфиде́нция «довіра» | російська |
| konfidencia | словацька |
| konfidenciálny | словацька |
| біда́ | українська |
| конфиденциальный | українська |
| конфиденциа́лен | українська |
| konfidence «довіра» | чеська |
| konfidenciální «довіра» | чеська |
| cōnfīdo «твердо надіюсь, покладаюсь» | ? |
| com- «з-» (con-) | ? |
| fīdo «вірю, покладаюсь» | ? |
| πείϑω «переконую» | ? |
| běda «біда» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України