БУЯМИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено, можливо, через російське посередництво з голландської мови;

гол. boei «бакен; буй», снідерл. boeye, boye походять (разом з снн. boie) від фр. ст. boye, що зводиться до нижньофранк. *bōkan «знак», герм. *baukna- «тс.» і, далі, до лат. būcῑna «сигнальний ріжок», утвореного, очевидно, (в давнішій формі boucanā) з основ іменника bōs «бик» і дієслова саnо «співаю, граю»;

р. бр. буй, п. boja, ч. boje, слц. слн. бóја, схв. боја;

менш переконливе пов’язання з шв. ст. bó «житло», дісл. bú «тс.» (Фасмер І 234; Hellqvist 85);

можливо, пов’язане з бу́йний, буя́ти, др. буй «сильний, сміливий»;

р.буй «цвинтар, пустир біля церкви», др. боуи «цвинтар»;

неясне;

псл. bujati, bujƅ‹*bouj-, очевидно, похідні від того самого іє. bhou-/*bhū-, що й псл. bystrь, укр. бистрий, бути, бушувати та ін;

споріднене з дінд. bhuyān «великий, сильний», двн. buro-lang «дуже довгий», лит. būrỹs «велика кількість», лтс. bûra «велика купа»;

пов’язання з тюрк. bujumak «рости», büjük «великий» (Mikl. TEI I 268; EW 24) вважається сумнівним;

р. [буя́ть] «розростатись», бу́йный, бр. буя́ць «буйно рости», буйны́, др. буяти, буи «дурний, дикий, зухвалий, сильний», п. bujać «гойдатись, літати; сваволити», bujny «родючий, буйний», ч. bújeti «швидко й густо рости», bujný, слц. bújáť«буянити», bujnieť «буйно рости», bujný, вл. bujić «буйно рости», болг. буя́ «тс.», бу́ен, м. буи «буйно розростатись», бујат «буйний, пишний», схв. бỳјати «буйно рости; підніматись (про воду)», бŷјан, бŷjни, слн. bujíca «буйний потік», стсл. сбоугати «збожеволіти; втратити смак», боуи «дикий, дурний»;

похідне утворення від давнього *буй «дурний»;

пор. др. буй, стсл. боуи «тс.; дикий, зухвалий, сильний»;