БУШУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

бушува́ти

псл. buš-‹*busj-‹*bousj-, очевидно, похідне від того самого іє. *bhou-/*bhū-, від якого походить і псл. bujь, bys(t)rь, укр. бу́йний, би́стрий, бу́хати (про вогонь, воду);
р. бушева́ть, бр. бушава́ць, п. buszować «плюндрувати, гасати» (з укр.), слн. búšiti «бухати (про вогонь)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бушова́ло «буйний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бушава́ць білоруська
*bhou-/*bhū- індоєвропейська
buszować «плюндрувати, гасати»укр.) польська
buš-‹*busj-‹*bousj- праслов’янська
bujь праслов’янська
бушева́ть російська
búšiti «бухати (про вогонь)» словенська
бу́йний українська
bys(t)rь ?
би́стрий ?
бу́хати (про вогонь, воду) ?

би́стрий «швидкий; жвавий; спритний; гострий, меткий; Ікрутий, обривистий ВеЗа; ясний ЛексПол]»

псл. bystrъ (‹*bysrъ) «швидкий»;
пояснюється по-різному;
найпереконливішим є виведення від кореня bys- (іє. *bhūs-), інший варіант якого *bhous- виступає в слові бушувати;
в такому разі споріднене з дісл. bysia «прудко мчатись», сx.-фриз. busen «шуміти», кімр. buan «швидко» та ін. (Bern. І 113; Преобр. І 56–58; Brückner 54; Schuster-Šewc Probeheft 39; БЕР І 50; Sł. prasł. I 480–481);
сюди ж приєднується (Вайан Сл. филология І 1958, 74–75) також стсл. бъхъма «зовсім», бъшиѭ «тс.», схв. ба́хнути «раптово з’явитися; виникнути»;
пов’язується також (Machek ESJČ 78) з дінд. bhūati «є жвавим, старанно піклується»;
інше пояснення (Matzenauer LF 7, 19; Ильинский Jagić-Festschr. 291) виходить з кореня *byd- як іншого ступеня чергування до bъd- (стсл. бъдѣти, бъдръ і т. д.), поширеного суфіксом - tr-;
р. быстрый, бр. бы́стры, др. быстрыи, п. вл. bystry, ч. слц. bystrý, нл. bytšy «світлий, чистий, ясний», болг. би́стър «прозорий, чистий», м. бистар, схв. бйстар «тс.», слн. bíster «прозорий, чистий; здібний», стсл. быстръ «кмітливий, спритний, жвавий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бийстрик «тс.»
бис- «бистрий чоловік»
би́стрень «прудкий потік»
бистре́ць
би́стрик «бистра протока між рукавами Днінра»
бистрина́ «прудка течія»
бистриня́
бистри́ти «прудко текти»
би́стриця «тс.»
би́стрі́нь
би́стрість
бистрота́
биструшка «бистра істота»
би́стря́
бистря́нка «бистра глибока річка; (іхт.) Alburnoides; [Albumus baldneri]»
бри́стрий «бистрий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бы́стры білоруська
би́стър «прозорий, чистий» болгарська
bystry верхньолужицька
bhūati «є жвавим, старанно піклується» давньоіндійська
bysia «прудко мчатись» давньоісландська
быстрыи давньоруська
buan «швидко» кімрська
бистар македонська
bytšy «світлий, чистий, ясний» нижньолужицька
bystry польська
bystrъ «швидкий» (‹*bysrъ) праслов’янська
быстрый російська
ба́хнути «раптово з’явитися; виникнути» сербохорватська
бйстар «тс.» сербохорватська
bystrý словацька
bíster «прозорий, чистий; здібний» словенська
бъхъма «зовсім» старослов’янська
быстръ «кмітливий, спритний, жвавий» старослов’янська
bystrý чеська
bys- (іє. *bhūs-) ?
бушувати ?
busen «шуміти» ?
І ?
І ?
бъшиѭ «тс.» ?
*byd- (стсл. бъдѣти, бъдръ і т. д.) ?
bъd ?
tr- ?

бу́кша «дерев’яна або залізна втулка в колесі; обруч, обідок Па»

давнє запозичення з німецької мови;
польське посередництво для всіх форм (Richhardt 37) не доведене;
нвн. Bǘchse «втулка, букса» є тим самим словом, яке пізніше було запозичене в російську і українську мови в вигляді бу́кса;
Фонетичні та словотвірні варіанти

букш «тс.»
букша (1755)
букші дати «побити, налупцювати» (перен.)
букшува́ти «набивати букші»
бу́хша «деталь у возі, букса»
бушува́ти «обковувати колеса»
возъ букшований (1648)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Bǘchse «втулка, букса» нововерхньонімецька
бу́кса ?

буя́ти «буйно рости; бушувати, буянити; ширяти»

псл. bujati, bujƅ‹*bouj-, очевидно, похідні від того самого іє. bhou-/*bhū-, що й псл. bystrь, укр. бистрий, бути, бушувати та ін;
споріднене з дінд. bhuyān «великий, сильний», двн. buro-lang «дуже довгий», лит. būrỹs «велика кількість», лтс. bûra «велика купа»;
пов’язання з тюрк. bujumak «рости», büjük «великий» (Mikl. TEI I 268; EW 24) вважається сумнівним;
р. [буя́ть] «розростатись», бу́йный, бр. буя́ць «буйно рости», буйны́, др. буяти, буи «дурний, дикий, зухвалий, сильний», п. bujać «гойдатись, літати; сваволити», bujny «родючий, буйний», ч. bújeti «швидко й густо рости», bujný, слц. bújáť«буянити», bujnieť «буйно рости», bujný, вл. bujić «буйно рости», болг. буя́ «тс.», бу́ен, м. буи «буйно розростатись», бујат «буйний, пишний», схв. бỳјати «буйно рости; підніматись (про воду)», бŷјан, бŷjни, слн. bujíca «буйний потік», стсл. сбоугати «збожеволіти; втратити смак», боуи «дикий, дурний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бу́їй «буйний»
бу́йний
буя́віти «буйно рости»
буя́н
буянити
буяни́ця «буян»
буя́нство
буя́нствувати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
буя́ць «буйно рости» білоруська
буя́ «тс.» болгарська
bujić «буйно рости» верхньолужицька
buro-lang «дуже довгий» давньоверхньонімецька
bhuyān «великий, сильний» давньоіндійська
буяти давньоруська
bhou-/*bhū- індоєвропейська
bûra «велика купа» латиська
būrỹs «велика кількість» литовська
буи «буйно розростатись» македонська
bujać «гойдатись, літати; сваволити»«родючий, буйний» польська
bujny «гойдатись, літати; сваволити»«родючий, буйний» польська
bujati праслов’янська
bystrь праслов’янська
буя́ть «розростатись» російська
бỳјати «буйно рости; підніматись (про воду)» сербохорватська
bújáť «буянити»«буйно рости» словацька
bujnieť «буянити»«буйно рости» словацька
bujný «буянити»«буйно рости» словацька
bujíca «буйний потік» словенська
сбоугати «збожеволіти; втратити смак» старослов’янська
bujumak «рости» тюркські
бистрий українська
бу́йный українська
буйны́ українська
буи «дурний, дикий, зухвалий, сильний» українська
бу́ен українська
бујат «буйний, пишний» українська
бŷјан українська
бŷjни українська
боуи «дикий, дурний» українська
bújeti «швидко й густо рости» чеська
bujný «швидко й густо рости» чеська
bujƅ‹*bouj- ?
бути ?
бушувати ?
büjük «великий» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України