БУЦНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

буц (вигук на позначення зіткнення двох предметів, [голів])

звуконаслідувальне утворення;
можливо, результат контамінації бух і бац;
р. [бу́цкать́] «збивати, бити», п. buc, bęc, puc, слц. buc;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бу́цати
бу́ций «битливий, який б’є рогами; той, що ударяє і наносить шкоду (напр. підводний камінь)»
буцикатись
бу́цкати
бу́цнути
буцькати
буцько́ «тс.»
буцьо́ «худобина»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
buc польська
bęc польська
puc польська
бу́цкать́ «збивати, бити» російська
buc словацька
бух ?
бац ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України