БУЦКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
буц (вигук на позначення зіткнення двох предметів, [голів])
звуконаслідувальне утворення;
можливо, результат контамінації бух і бац;
р. [бу́цкать́] «збивати, бити», п. buc, bęc, puc, слц. buc;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бу́цати
бу́ций
«битливий, який б’є рогами; той, що ударяє і наносить шкоду (напр. підводний камінь)»
буцикатись
бу́цкати
бу́цнути
буцькати
буцько́
«тс.»
буцьо́
«худобина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| buc | польська |
| bęc | польська |
| puc | польська |
| бу́цкать́ «збивати, бити» | російська |
| buc | словацька |
| бух | ? |
| бац | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України