БУХТА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

нвн. Bucht «тс.; вигин, кривизна» пов’язане з дієсловом biegen «гнути», спорідненим з дангл. būgan «тс.», дінд. bhujáti «гне, відсуває», лит. būgti «злякатись», укр. бга́ти, бі́гти;

р. бр. болг. бу́хта, П. вл. нл. buchta;

запозичення з голландської або датської мов;

гол. bocht, дат. bugt «тс.» походять від нн. bucht «вигин»;

р. бр. бу́хта «тс.»;

загальноприйнятої етимології не має;

пов’язується з бу́хнути «набрякати», бухті́ти, слн. [buhta] «жінка з повним обличчям», [buhtati se] «пухнути», [buhteti se] «тс.» (Bruckner 76; Machek ESJČ 75–76; Holub–Lver 107; Aitzetmüller ZfSlPh 22/2, 370) або виводиться як запозичення через західнослов’янські мови від н. Bucht «кривизна, вигин» (Crânjală 365);

п. ч. слц. вл. buchta, слн. [búhta], búhtelj «тс.»;